ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 920/198/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" про стягнення 2 950 308,74 грн
за участю представників:
позивача - Лисенко В. О. (адвокат);
відповідача - Дороніна О. М. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (після зміни назви Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (після зміни назви Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"; далі - АТ "Сумигаз") про стягнення 2 950 308,74 грн, з яких: 1 968 949,10 грн пені, 143 731,50 грн - 3 % річних і 837 628,14 грн інфляційних втрат.
1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 03/100/13-Б (далі - договір № 03/100/13-Б) в частині оплати отриманого природного газу.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
2.1. 04.01.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) і ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 03/100/13-Б, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу, а покупець - прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.
2.2. Згідно з пунктом 3.3 договору № 03/100/13-Б приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
2.3. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцю один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмові від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 договору № 03/100/13-Б).
2.4. Відповідно до пункту 6.1 договору № 03/100/13-Б оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки на підставі акта приймання-передачі.
2.5. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості відповідач перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (пункт 6.2 договору №03/100/13-Б).
2.6. 31.12.2013 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 03/100/13-Б, якою внесено зміни, зокрема, у пункт 6.1 договору та викладено його в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу".
2.7. 28.04.2014 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору № 03/100/13-Б, якою змінено зміст пункту 6.1 договору, шляхом викладення його в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".
2.8. Відповідно до розділу 11 договору № 03/100/13-Б він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.
2.9. Пунктом 2 додаткової угоди № 15 від 19.05.2015 до договору № 03/100/13-Б припинено дію договору купівлі-продажу від 04.01.2013 № 03/100/13-Б в частині поставки газу з 01.07.2015, а пунктом 2 цієї додаткової угоди пункт 11 договору викладено в наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації до 30.06.2015 (включно), а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення".
2.10. На виконання умов договору № 03/100/13-Б в період з січня 2013 року по червень 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв за актами приймання-передачі природний газ на загальну суму 246 632 926,32 грн, яку відповідач сплатив, але з порушенням встановлених договором строків.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.03.2019 (колегія суддів: Коваленко О. В., Котельницька В. Л., Заєць С. В.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 206 813,75 грн пені, 143 731,50 грн - 3 % річних та 837 628,14 грн інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване порушенням відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманого природного газу, що є підставою для стягнення пені, з урахуванням її арифметично правильного розрахунку, здійсненого судом, 3 % річних та інфляційних втрат.
3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 (колегія суддів: Жук Г. А., Дикунська С. Я., Мальченко А. О.) рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове про часткове задоволення позову.
Стягнуто з АТ "Сумигаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 206 813,75 грн пені. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Постанову обґрунтовано тим, що позивач у встановлений у договорі строк підписані акти приймання-передачі природного газу відповідачу не повернув, що унеможливлює визначення початку перебігу строку прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого природного газу та, відповідно, і нарахування інфляційних втрат і 3 % річних, в зв`язку з чим у задоволенні зазначених вимог слід відмовити.
4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
4.1. У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 216, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 530, 549, 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник наголошує, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що пеня нараховується згідно з пунктом 7.2 договору № 03/100/13-Б, починаючи з 21-го числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу, на суму заборгованості, яка існувала станом на дату закінчення строку дії договору, протирічать частині 3 статті 549, частині 1 статті 612 ЦК України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".
Також позивач не погоджується з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат і стверджує, що несвоєчасне оформлення (направлення, отримання) актів приймання-передачі природного газу, не є простроченням кредитора в розумінні статей 612, 613 ЦК України та не є відкладальною умовою для відповідача в частині виконання обов`язку здійснити оплату газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу за договором. При цьому скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15.
З огляду на викладене, АТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Сумигаз" посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та просить залишити її без змін, а скаргу - без задоволення. Відповідач зазначає, що ним здійснювалася оплата за природний газ згідно постанов НКРЕ на виконання постанови Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 247. Кожного дня надходили кошти на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та відповідно до встановленого НКРЕ алгоритму автоматично розподілялися між учасниками господарських відносин, тому АТ "Сумигаз" не могло порушити вимоги законодавства та вплинути на дію алгоритму, що свідчить про відсутність його вини у простроченні платежів. Крім того, відповідач наголошує на неправильному розрахунку позивачем заявлених до стягнення сум, оскільки позивачем в розрахунок включено дні фактичної сплати заборгованості, що не заперечувалося представником позивача під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.