ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 911/3897/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.,
секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.,
за участю представників:
прокурора - Баклан Н.Ю. (прокурор Офісу Генерального Прокурора),
позивача - не з`явився,
відповідача - Діброва А.І. (адвокат),
третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 (колегія суддів Сулім В.В., Чорногуз М.Г., Коротун О.М.)
та рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2018 (суддя Рябцева О. О.)
за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджик Україна"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національний природний парк "Голосіївський"
про витребування земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог.
1.1. Перший заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджик Україна" (далі - ТОВ "Лоджик Україна") про витребування з незаконного володіння земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0104.
1.2. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішення Коцюбинської селищної ради № 2194/25-5 від 25.12.2008, яким земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0104, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, було передано у приватну власність ОСОБА_4., яким на підставі договору купівлі- продажу земельної ділянки дану земельну ділянку було продано ОСОБА_2, було визнано недійсним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11.10.2013, а відтак набуття відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 21.01.2011, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Лоджик Україна", у власність спірної земельної ділянки здійснено з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим прокурор в порядку статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить суд витребувати з незаконного володіння ТОВ "Лоджик Україна" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0104.
1.3. Обґрунтовуючи звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, прокурор зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка перебуває у власності ТОВ "Лоджик Україна", витребувати її в порядку статті 388 ЦК України можливо лише за позовом розпорядника цієї земельної ділянки, яким на даний час є Кабінет Міністрів України.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій.
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Рябцева О.О.) від 22.05.2018 у справі № 911 /3897/17 відмовлено повністю у задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ТОВ "Лоджик Україна", за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національного природного парку "Голосіївський", про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
2.2. Рішення суду мотивоване тим, що, як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки № 114576002 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0104 станом на 20.02.2018 за ТОВ "Лоджик Україна" не зареєстровано.
Разом з тим, прокурором, під час розгляду справи, не надано суду жодних доказів того, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ "Лоджик Україна". Посилання представника відповідача у судових засіданнях на те, що він вважає ТОВ "Лоджик Україна" власником спірної земельної ділянки не є доказом того, що відповідач нею користується.
Той факт, що спірна земельна ділянка не зареєстрована у встановленому законодавством порядку за відповідачем та те, що вона ним не використовується виключає можливість задоволення позову про витребування земельної ділянки у цієї особи, навіть у разі доведення прокурором факту приналежності спірної ділянки до земель державної власності.
2.3. Крім того, суд зазначив, що за відсутності доказів приналежності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення посилання в пояснювальній записці до проекту Указу Президента України на той факт, що розширення території парку відбувається, в тому числі за рахунок вищевказаних земельних ділянок не доводить тверджень прокурора, що спірна земельна ділянка має статус державної власності, у зв`язку із відсутністю доказів включення останньої до лісових масивів вищевказаного лісового господарства.
Отже, твердження прокурора, що спірна земельна ділянка є державною власністю не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.
2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду 25.03.2019 (колегія суддів Сулім В.В., Чорногуз М.Г., Коротун О.М.) апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2018 залишено без задоволення, а рішення без змін.
2.5. При цьому апеляційний господарський суд не погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що не приймає як належний висновок суду першої інстанції, що прокурором не було доведено факту, що спірна земельна ділянка відносилася до земель лісогосподарського призначення. Суд зазначив, що з урахуванням наявних у справі доказів спірна земельна ділянка була і залишається землями лісогосподарського призначення державної власності незалежно від наявності чи відсутності у КП "Святошинське лісопаркове господарство" речового права на неї (постійного користування) у зв`язку з її розташуванням за межами населеного пункту як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на даний час.
2.6. Також апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння ТОВ "Лоджик Україна" на підставі ст. 388 ЦК України.
Разом з тим, оскільки прокурор пред`явив позов після спливу позовної давності, про застосування якої до позовних вимог просив відповідач, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи.
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №911/3897/17 Першим заступником прокурора Київської області було подано касаційну скаргу в якій він просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що Національний природний парк "Голосіївський" є створеним з моменту прийняття Президентом України відповідного рішення, а не з моменту визначення його меж в натурі, а отже, прокурором доведено належними та допустимими доказами, що на даний час спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель з одночасно розташованим на їх території об`єктом природно-заповідного фонду національного значення, у зв`язку з чим повноваження її законного власника та розпорядника від імені держави на підставі ст. 13, 122, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), належать саме Кабінету Міністрів України.
3.3. Також скаржник наголошує, що застосовуючи до спірних правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 256, 257, 261, 264, 267 ЦК України щодо позовної давності. При цьому суд апеляційної інстанції не встановив момент обізнаності Кабінету Міністрів України, як визначеного прокурором позивача, щодо обставин порушення інтересів держави, викладених у позовній заяві, чим допущено неправильне застосування норм статей 256, 261 ЦК України.
Зважаючи на це суд апеляційної інстанції помилково пов`язав виникнення права на пред`явлення позову про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки з моментом ухвалення заочного рішення Ірпінського міського суду від 11.10.2013 у справі №367/4228/13-ц, не дослідивши питання коли в дійсності останнє набрало законної сили, що призвело до неправильного визначення моменту з якого у позивача виникло право на пред`явлення позову.
4. Розгляд справи Верховним Судом.
4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду від 14.06.2019 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 911/3897/17 та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду від 18.07.2019 провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах в іншій справі № 587/430/1 б-ц.
4.3. Ухвалою Касаційного господарського суду від 10.10.2019 провадження у справі №911/3897/17 було поновлено у зв`язку з офіційним оприлюдненням 30.09.2019 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
4.4. Ухвалою Касаційного господарського суду від 31.10.2019 провадження у справі №9911/3897/17 за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах в іншій справі №914/3224/16.
4.5. Ухвалою Касаційного господарського суду від 15.01.2020 провадження у справі №911/3897/17 поновлено у зв`язку з офіційним оприлюдненням 18.12.2019 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
4.6. Крім того, у судовому засіданні ухвалою від 30.01.2020 робилась перерва.
4.7. Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 08.07.2019 надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, яке було вирішено під час судового засідання та у задоволенні клопотання було відмовлено.
4.8. Зважаючи на вищевикладене, з огляду на неодноразове зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах, складність справи, а також необхідність опрацювання значної кількості правових позицій для прийняття законного та обґрунтованого рішення справа розглядається Верховним Судом у розумний строк.
5. Обставини встановлені судами.
5.1. Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 №2194/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 ; передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
5.2. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯЖ №922130 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0104, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
5.3. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.06.2009, ОСОБА_4 передано дану земельну ділянку у власність ОСОБА_2, про що на державному акті серії ЯЖ № 922130 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності.
5.4. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.01.2011 ОСОБА_2 передано дану земельну ділянку у власність ТОВ "Лоджик Україна", про що на державному акті серії ЯЖ № 922130 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності ТОВ "Лоджик Україна"
5.5. Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11.10.2013 у справі № 367/4228/13-ц за позовом Прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ТОВ "Лоджик Україна", третя особа: Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" про визнання недійсними рішення, державного акта на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 № 2194/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" та державний акт серії ЯЖ № 922130 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0104, виданий на ім`я ОСОБА_4 з відповідними відмітками про перехід права власності до ОСОБА_2 та ТОВ "Лоджик Україна", скасовано його державну реєстрацію та стягнено з відповідачів на користь держави 114,70 грн судового збору.
5.6. Вказаним судовим рішенням встановлено, що на момент прийняття спірного рішення Коцюбинською селищною радою від 25.12.2008 № 2194/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_4, межі смт. Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені.
Таким чином, неправомірність передачі у власність земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0104, яка розташована по АДРЕСА_1, встановлена судом та є доведеною.
5.7 Також апеляційний суд встановив, що з листа від 27.07.2009 № 1292/06-02 вбачається, що Київська обласна рада V скликання повідомила Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель у Київській області, що не затверджувала проект формування території Коцюбинської селищної ради та проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж селища Коцюбинське Київської області та не приймала рішень щодо встановлення меж такого селища.
У листі № 9946/28/4-11 від 01.07.2011 Державний комітет України із земельних ресурсів зазначив, що рішення Коцюбинської селищної ради про передачу земельних ділянок у власність 501 громадянину прийняті безпідставно та в порушення чинного законодавства, оскільки передано земельні ділянки за рахунок земель іншого адміністративно-територіального утворення, земельні ділянки передано за рахунок земель, які знаходяться у користування КП "Святошинське лісопаркове господарство" Київського комунального об`єднання "Київзеленбуд", проекти землеустрою щодо передачі у власність вказаних ділянок затверджено при відсутності земельно- кадастрової документації.
5.8. У позовній заяві прокурор зазначає, що на даний час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме - національного природного парку Голосіївський". Вказане також підтверджено Міністерством екології та природних ресурсів України у наданих суду письмових поясненнях.
5.9. Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" змінено межі національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6 462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.
5.10. Листом комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарства" від 14.07.2014 № 472 повідомлено, що земельні ділянки (501 шт.), які незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради, розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства.
Зазначені земельні ділянки увійшли до території національного природного парку "Голосіївський", який було розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014.
5.11. За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 08.10.2014 спірна територія була вкрита лісами ще за радянських часів. На підставі постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів України від 20.06.1956 № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління зеленої зони м. Києва, загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14 167 га. Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.2001 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 № 59/1493 перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва "Київзеленбуд" на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд", Державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство". Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.
5.12. Суд також встановив, що з урахуванням інформації ВО "Укрдержліспроект" та аналізу відповідних норм законодавства, розташована у кварталі № 110 Київського лісництва спірна земельна ділянка була і залишається землями лісогосподарського призначення державної власності незалежно від наявності чи відсутності у КП "Святошинське лісопаркове господарство" речового права на неї (постійного користування) у зв`язку з її розташуванням за межами населеного пункту як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на даний час.
При цьому сформульовано висновок про те, що прокурором належними та допустимими доказами в розумінні статей 73, 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України доведено факт знаходження спірної земельної ділянки в межах Національного природного парку "Голосіївський".
6. Позиція Верховного Суду.
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
6.2. Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У частині 1 статті 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України.).
За змістом частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
6.3. Неправомірність передачі у власність спірної земельної ділянки встановлена заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11.10.2013 у справі №367/4228/13-ц, яке набрало законної сили, тобто є доведеною.
Приймаючи зазначене рішення, Ірпінський міський суд виходив з того, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення від 24.12.2008 №1931/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1", межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Коцюбинська селищна рада приймаючи спірне рішення не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, й відповідності прийнятого рішення до п. 12 Перехідних положень ЗК України.
При цьому у колегії суддів у цій справі немає повноважень надавати оцінку належності та допустимості доказів, оцінивши які, суд прийняв зазначене судове рішення, тому твердження скаржника, що рішення у цивільній справі прийнято без урахування іншого рішення в адміністративній справі, яким встановлено протилежне, є неналежними.
6.4. За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
6.5. Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовує порушення інтересів держави незаконним вибуттям земельної ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачею цієї ділянки у приватну власність.
У статті 13 ЗК України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
За змістом частини 8 статті 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.
6.6. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
6.7. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
6.8. Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
6.9. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
6.10. Також в усталеній практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
6.11. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.