ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 911/3523/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.
за участю представників:
позивача - Баклан Н. Ю. (прокурор),
відповідача - Крайнік Д. В. (керівник), Захарчук І. А. (адвокат),
третіх осіб - Забур`янов В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 (судді: Іоннікова І. А., Разіна Т. І., Сулім В. В.)
та рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2018 (суддя Янюк О. С.)
за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1. Міністерство екології та природних ресурсів України,
2. Національний природний парк "Голосіївський",
3. Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1,
2. ОСОБА_2
про витребування майна з чужого незаконного володіння,ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог.
1.1. Перший заступник прокурора Київської області (прокурор, позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (далі - ТОВ "Грінінвест") про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
1.2. В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що спірне майно - земельна ділянка, площею 0,14 га, кадастровий номер 3210946200:01:041:0135, розташована за адресою: АДРЕСА_1 вибула із володіння держави поза її волею, що встановлено рішенням суду у справі №367/2721/13-ц, а відтак набуття відповідачем на підставі акта прийому-передачі № 1 від 30.12.2015 нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест", у власність спірної земельної ділянки здійснено з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим прокурор, в порядку статті 388 Цивільного кодексу України, просить суд витребувати з незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку, площею 0,14 га з кадастровим номером 3210946200:01:041:0135, що розташована по АДРЕСА_1 Київської області.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій.
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.05.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, позов задоволено, витребувано з незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,14 га з кадастровим номером 3210946200:01:041:0135.
2.2. Оскаржувані судові рішення мотивовано тим, що оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, то суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ТОВ "Грінінвест" земельної ділянки площею 0,14га з кадастровим номером 3210946200:01:041:0135 та передачі її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.
2.3. Суди першої та апеляційної інстанцій також зазначили, що на даний час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме - Національного природного парку "Голосіївський", посилання скаржника на належність земельної ділянки до смт Коцюбинське відповідно до містобудівної документації та на те, що належним розпорядником спірної земельної ділянки є Коцюбинська селищна рада є необґрунтованим, оскільки відповідно до Закону України "Про основи містобудування" та чинним законодавством України не передбачено зміну цільового призначення земельних ділянок, їх вилучення у власників та землекористувачів на підставі будь-якої містобудівної документації.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи.
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями ТОВ "Грінінвест" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що відмовляючи у застосуванні строків позовної давності суди попередніх інстанцій зазначили, що до вимог про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України строки позовної давності не застосовуються, що суперечить висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №362/44/17.
3.3.Також заявник вказує про те, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.07.2014 у справі №367/2721/13-ц визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", а тому держава в особі Кабінету Міністрів України або прокурор, могли звернутись до суду з позовною вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, з моменту набрання вказаним рішенням законної сили, проте зазначених дій вчинено не було.
3.4. На думку скаржника, у порушення статей 114, 115 Цивільного кодексу України, статей 80, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що передача земельної ділянки ОСОБА_3 до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест" є безоплатною передачею, а тому спірне майно може бути в будь-якому разі бути вилучено у порядку статті 388 Цивільного кодексу України.
3.5. Також скаржник наголошує, що справа в суді першої інстанції розглядалась без його участі, оскільки ним не отримувались відповідні судові повістки з підстав неналежного виконання працівниками ПАТ "Укрпошта" своїх обов`язків.
3.6. У відзиві на касаційну скаргу Перший заступник прокурора Київської області просить залишити її без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків господарських судів і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.
4. Розгляд справи Верховним Судом.
4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду від 21.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Грінінвест" та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
4.2. Ухвалою Касаційного господарського суду від 08.08.2019 провадження за касаційною скаргою ТОВ "Грінінвест" зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах в іншій справі № 587/430/16-ц.
4.3. Ухвалою Касаційного господарського суду від 10.10.2019 провадження у справі №911/3523/17 було поновлено у зв`язку з офіційним оприлюдненням 30.09.2019 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
4.4. Ухвалою Касаційного господарського суду від 21.10.2019 провадження у справі № 911/3523/17 за касаційною скаргою ТОВ "Грінінвест" зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах в іншій справі № 914/3224/16.
4.5. Ухвалою Касаційного господарського суду від 15.01.2020 провадження у справі № 911/3523/17 поновлено у зв`язку з офіційним оприлюдненням 18.12.2019 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
4.6. Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.06.2019 надійшло клопотання про передачу справи на Велику Палату у зв`язку із необхідністю відступу від позицій Великої Палати Верховного Суду, вирішення кого було відкладено з огляду на неможливість з`ясування питання необхідності такого відступу на цьому етапі справи.
В подальшому, під час розгляду справи, колегія суддів не знайшла правових підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на відсутність необхідності відступу від правових позицій Великої Палати Верховного Суду.
4.7. Зважаючи на вищевикладене, з огляду на неодноразове зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питань про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах, складність справи, а також необхідність опрацювання значної кількості правових позицій для прийняття законного та обґрунтованого рішення справа розглядається Верховним Судом у розумний строк.
5. Обставини встановлені судами.
5.1. Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 №2123/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у приватну власність громадянці ОСОБА_1, земельну ділянку площею 0,14 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.
5.2. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 927469 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:041:0135, площею 0,14 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
5.3. Зазначену земельну ділянку, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.05.2009, придбав ОСОБА_3 .
5.4. В подальшому, 30.12.2015, ОСОБА_3 за актом № 1 прийому-передачі нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу ТОВ "Грінінвсет", передано, в тому числі, спірну земельну ділянку до статутного капіталу товариства, про що 30.08.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості за № 31151219 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210946200:01:041:0135 за ТОВ "Грінінвест".
5.5. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.07.2014 у справі № 367/2721/13-ц позов прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_3, за участю третьої особи - комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку задоволено частково, зокрема: визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 № 2123/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1"; визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 927469 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:041:0135.
5.6. Суди також дійшли висновку, що на даний час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме - національного природного парку "Голосіївський".
5.7. Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" змінено межі національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.
5.8. Листом комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарства" від 14.07.2014 № 472, повідомлено, що земельні ділянки (501 шт.), які незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства. Зазначені земельні ділянки увійшли до території національного природного парку "Голосіївський", який було розширено на підставі Указу Президента України № 446/2014 від 01.05.2014.
5.9. Згідно акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 15.06.2016 № А70/180, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:041:0135, відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального зонування попадає в 111 квартал.
6. Позиція Верховного Суду.
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
6.2. Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У частині першій статті 328 цього Кодексу передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України.).
За змістом частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
6.3. Неправомірність передачі у власність спірної земельної ділянки встановлена рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.07.2014 у справі №367/2721/13-ц, яке набрало законної сили, тобто є доведеною.
Приймаючи зазначене рішення, Ірпінський міський суд виходив з того, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення від 24.12.2008 № 1931/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1", межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Коцюбинська селищна рада приймаючи спірне рішення не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, й відповідності прийнятого рішення до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.
При цьому у колегії суддів у цій справі немає повноважень надавати оцінку належності та допустимості доказів, оцінивши які, суд прийняв зазначене судове рішення, тому твердження скаржника, що рішення у цивільній справі прийнято без урахування іншого рішення в адміністративній справі, яким встановлено протилежне, є неналежними.
6.4. За змістом статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
6.5. Прокурор, звертаючись із позовом у цій справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, обґрунтовує порушення інтересів держави незаконним вибуттям земельної ділянки, що належить до земель природоохоронного призначення, без згоди Кабінету Міністрів України та передачею цієї ділянки у приватну власність.
У статті 13 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
За змістом частини восьмої статті 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.
6.6. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
6.7. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
6.8. Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
6.9. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
6.10. Також в усталеній практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
6.11. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
6.12. У Конституції України (статті 13, 14) передбачено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
6.13. За змістом статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
6.14. Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
6.15. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі лісогосподарського призначення (стаття 19 Земельного кодексу України).
До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 55 Земельного кодексу України).
6.16. До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених Земельним кодексом України (пункт "г" частини 3 статті 83 цього Кодексу).
Частина друга статті 56 Земельного кодексу України обмежує можливість передання земель лісогосподарського призначення у приватну власність випадком безоплатного або за плату передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади замкнених земельних ділянок лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.