ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 453/225/19
провадження № 51-4000кмо19
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І. В.,
суддів Анісімова Г. М., Кравченка С. І., Луганського Ю. М., Мазура М. В., Огурецького В. П., Щепоткіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О. О.,
прокурора Кулаківського К. О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного суду від 2 липня 2019 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
стосовно якого кримінальне провадження за обвинуваченням за ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК) закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Короткий зміст пред`явленого обвинувачення, рішення суду першої інстанції, оскарженої ухвали та встановлені обставини
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 2 лютого 2019 рокуо 6:30 у будинку АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_2 декількох ударів по голові й тулубу, заподіявши останній легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
У підготовчому засіданні 5 квітня 2019 року Трускавецький міський суд Львівської області закрив на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_2 від обвинувачення.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 2 липня 2019 року залишив без змін зазначене рішення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі з доповненнями до неї прокурор просить на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді. Аргументуючи свою вимогу, скаржник наголошує на істотному порушенні п. 7 ч. 1 ст. 284 вказаного Кодексу через неврахування вимог Закону України від 6 грудня 2017 року № 2227-VIII "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами" (далі - Закон № 2227-VIII). Також прокурор зазначає, що апеляційний суд усупереч приписам ч. 4 ст. 401, ч. 4 ст. 405 КПК здійснив провадження за відсутності ОСОБА_1 . На думку сторони обвинувачення, оспорювана ухвала не відповідає статтям 370, 419 вказаного Кодексу.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - об`єднана палата)
Колегія суддів Першої судової палати Суду ухвалою від 28 листопада 2019 року передала кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на розгляд об`єднаної палати на підставі ч. 2 ст. 4341 КПК.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку з тим, що вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Суду від 3 жовтня 2019 року (справа № 653/666/19, провадження № 51-4906ск19).
Зокрема, у згаданій ухвалі колегія суддів Третьої судової палати Суду, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 зазначеного Кодексу, відмовила у відкритті касаційного провадження за скаргою прокурора, в якій, серед іншого, він зазначав про неправомірність закриття на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінального провадження щодо обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК, оскільки вчинене правопорушення було пов`язано з домашнім насильством. За висновками Суду, законодавче формулювання "злочин, пов`язаний із домашнім насильством", яким установлено обмеження для закриття справи у разі відмови потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, є відсилочним до змісту ст. 1261 КК. Тому, на думку Суду, кваліфікація дій особи за ч. 1 ст. 125 вказаного Кодексу не дає підстав розцінювати цей злочин як пов`язаний із домашнім насильством, а отже, і вважати, що за таких умов є обмеження для закриття кримінального провадження у разі відмови потерпілого від обвинувачення.
Передаючи кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів дійшла протилежного висновку і в ухвалі мотивувала своє рішення тим, що при визначенні підстав для закриття кримінального провадження формулювання "злочин, пов`язаний із домашнім насильством" слід визнати оціночним поняттям, а не відсилочною нормою лише до ст. 1261 КК. Отже, таке поняття не повинно ототожнюватися виключно з указаною статтею. У зв`язку з цим, на думку Суду, кримінальне провадження щодо обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК ОСОБА_1 було неправомірно закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, адже його насильницькі дії фактично є проявом домашнього насильства.
З огляду на викладене та нормативне розуміння положень ст. 4342 КПК об`єднана палата здійснює розгляд цього кримінального провадження за процедурою, визначеною законом.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор підтримав скаргу сторони обвинувачення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі з доповненнями до неї, об`єднана палата дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Законом № 2227-VIII, який набрав чинності 11 січня 2019 року, внесено зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів.
Зокрема, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, яким передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, було доповнено словами: "крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством".
Кримінальний кодекс також було доповнено ст. 1261, якою передбачено кримінальну відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Крім того, було внесено зміни й до ч. 1 ст. 67 КК, яку доповнено п. 61 і визначено, що при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються, зокрема, вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, а в деяких складах злочинів таку обставину передбачено як кваліфікуючу ознаку.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - Закон № 2229-VIII) під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.