Постанова
Іменем України
12 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 457/906/17
провадження № 61-14458св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 14 грудня 2018 року у складі судді Марчука В. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за реєстровим
№ 398 ним укладено під впливом обману зі сторони ОСОБА_2, який зобов`язався сплатити йому кошти за спірну квартиру до двох тижнів після укладення вищезазначеного договору, мотивуючи оформленням, з його слів, кредиту під заставу даної квартири. Саме такими обставинами відповідач пояснював необхідність укладення спірного договору купівлі-продажу швидше, аніж проведення розрахунку, для того, щоб оформити договір іпотеки щодо даної квартири необхідно, щоб вона перебувала у його власності. Однак коштів за договором купівлі-продажу квартири відповідач не сплатив, а позивач таких не отримував.
Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за реєстровим
№ 398, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, зареєстровану на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 398; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 14 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду
від 08 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 398.
Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, зареєстровану на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий № 398.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку, що покупець ОСОБА_2 кошти за придбану ним на підставі договору купівлі-продажу квартиру продавцю ОСОБА_1 не передав, а продавець такі кошти від покупця не отримував, вважав, що правочин було вчинено внаслідок обману зі сторони відповідача щодо позивача.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року справу № 457/906/17, призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У липні 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що на позивача не було вчинено жодного психологічного чи фізичного тиску. Експертом не надано жодного висновку про те, що ОСОБА_2 ввів в оману ОСОБА_1, що сторонами порушені істотні умови договору, що одна сторона зобов`язалась перед іншою стороною виконати істотну умову договору, але не виконала. Крім того, позивач уже звертався до суду з позовом про розірвання спірного договору, у задоволенні якого рішенням Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2017 року відмовлено.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за реєстровим № 398, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3
У пункті 5 вищезазначеного договору сторони зазначили: "5. Купівлю-продаж зазначеної квартири, що відчужується за цим Договором, Сторони за договором, здійснюємо за - 404 240,00 грн. (чотириста чотири тисячі двісті сорок гривень 00 коп.), які Покупець, сплатив Продавцеві, до підписання цього договору в повному обсязі. Таку вартість квартири, яка є Предметом цього Договору, визначено Сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-якої зі Сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно ринкових цін на аналогічні квартири, на їх розсуд визначена в цьому Договорі вартість саме квартири, яка є Предметом цього Договору, є справедливою і відповідає її дійсній вартості. Підписання цього Договору Продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за Предмет цього Договору, та свідчить про відсутність у них до Покупця будь-яких претензій фінансового та майнового характеру. Сторони свідчать, що усі платежі (розрахунки) за Договором, здійснювались з дотриманням вимог статті 1087 Цивільного кодексу України".
Договір підписано продавцем - ОСОБА_1 та покупцем - ОСОБА_2 у присутності приватного нотаріуса Трускавецького нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги)провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 655, частини першої статті 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини п`ятої статті 656, частини першої статті 657, статті 202, 205, 207, 208, 209 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Судами правильно встановлено, що 10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 за реєстровим № 398, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 Таким чином правочин був вчинений у письмовій, нотаріально посвідченій формі.
Нотаріальне посвідчення правочину не робить його окремою формою, а є різновидом письмової форми. Правочини, які посвідчуються нотаріально, відрізняються від інших правочинів, учинених без такого посвідчення, лише тим, що спеціально уповноважена посадова особа - нотаріус, здійснює на письмовому документі посвідчувальний напис.
Відповідно до частини першої, другої статті 54 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.
Частини дев`ята - чотирнадцять статті 44 Закону України "Про нотаріат" встановлюють повноваження нотаріуса для встановлення дійсного наміру сторін правочину. У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а
також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має
право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи. Нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Усі наведені вимоги законодавства покликані убезпечити правочин, а отже, і права осіб, яких цей правочин стосується. Крім того, правочин, посвідчуваний нотаріально, має вищий ступінь доказовості волі особи та інших чинників, з якими пов`язує закон набуття, зміну та припинення цивільних прав, оскільки нотаріус, посвідчуючи правочин, має здійснити чимало дій, які спрямовані на доведеність правочину вимогам закону. З викладеного вище можна зробити висновок, що дії нотаріуса слугують укріпленню права через встановлення зовнішнього посвідчувального напису, що свідчить про існування права. Підсилення вагомості договору надає його нотаріальне посвідчення, оскільки до цього залучається спеціально визначена державою особа - нотаріус.