Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 460/4991/15-ц
провадження № 61-36864св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, на рішення Яворівського районного суду Львівської області в складі судді Тесля Б. І. від 13 березня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області вскладі суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б., від 17 квітня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що вона знаходиться у шлюбі з відповідачем, який вони зареєстрували 08 листопада 1997 року, однак у Яворівському районному суді Львівської області перебуває на розгляді позов відповідача про розірвання шлюбу між ними. Під час подружнього життя, ними було набуто право спільної сумісної власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі рішення Старичівської сільської ради № 96 від 03 грудня 2008 року таке право на вищевказаний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами було оформлено на ім`я ОСОБА_2 . Однак, 1/2 частина даного житлового будинку та 1/2 частина земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок, належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки це майно набуте відповідачем за час шлюбу, а у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Посилаючись на зазначене, позивач просила суд визнати житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину спірного житлового будинку; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,2500 га кадастровий номер 4625888500:04:003:0002, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 13 березня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Спірний будинок не був подружжям побудований або придбаний під час шлюбу за спільні кошти. Оскільки джерелом набуття будинку не являються ні спільні кошти, ні спільна праця подружжя, тому він не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 13 березня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про те, що діду відповідача належав будинок за спірною адресою, загальною площею 20 кв.м, на місці якого сторони за час шлюбу побудували житловий будинок загальною площею 77,0 кв.м, визнані судом не обґрунтованими, оскільки як убачається з наданої обласним комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" суду апеляційної інстанції інвентаризаційної справи на будинок, АДРЕСА_1 житловий будинок "А-1" площею 76,1 кв.м 1950 року побудови; господарсько-побутові будівлі (сарай "Б", сарай "В", погріб "Г") також 1950 року побудови. Таким чином, згідно наданих офіційних документів спірний будинок побудований у 1950 році, тобто до укладення шлюбу між сторонами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову в позові. Зазначено, що суди не звернули уваги на те, що відповідач ОСОБА_2 набув право власності на спірний будинок 23 січня 2009 року на підставі рішення виконавчого комітету Старичівської сільської ради № 96 від 03 грудня 2008 року, тобто перебуваючи на той час із позивачкою у шлюбі понад 11 років. Не було враховано, що відповідно до даних погосподарської книги домогосподарства ОСОБА_4 - діда відповідача, його будинок був дерев`яним та мав загальну площу 20 кв.м, тоді як відповідач набув право власності на будинок із господарськими будівлями та спорудами загальною площею 77 кв.м. З наведеного випливає, що будинок Мотиля І. Я площею 20 кв.м перестав фактично існувати, оскільки на його місці учасниками справи, як подружжям, було побудовано житловий будинок площею 77 кв.м. Вважає, що вказані обставини свідчать про те, що спірний будинок є спільною сумісною власністю сторін у справі. Крім цього зазначено, що судами не було надано належної оцінки усім доказам у справі, які містять суперечності між собою.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2018 року до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу із посиланням на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що учасники справи перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 листопада 1997 року по 24 грудня 2015 року.
Рішенням Старичівської сільської ради № 197 від 07 вересня 2007 року вирішено передати відповідачу ОСОБА_2 у власність земельну ділянку загальною площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, будівель і споруд та 0,0200 га для ведення особистого селянського господарства в с. Воля-Старицька Яворівського району Львівської області.
Рішенням виконкому Старичівської сільської ради від 03 грудня 2008 року № 96 вирішено оформити право власності на спірний будинок загальною площею 77,0 кв.м, житловою площею 31,6 кв.м в АДРЕСА_1 на ОСОБА_2
23 січня 2009 року Старичівською сільською радою видано свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 .
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 559956 від 14 липня 2010 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку і господарських споруд.
Згідно довідки № 2124 від 10 листопада 2016 року, виданої виконкомом Старичівської сільської ради, вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 згідно погосподарських книг належав ОСОБА_4, який був дідом відповідача. У будинку проживала також ОСОБА_5 - баба відповідача. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом апеляційної інстанції також установлено, що згідно наданої обласним комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" суду апеляційної інстанції інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 житловий будинок "А-1" площею 76, 1 кв.м 1950 року побудови; господарсько-побутові будівлі (сарай "Б", сарай "В", погріб "Г") також 1950 року побудови.
Встановлено, що спірний будинок побудований у 1950 року, тобто до укладення шлюбу між учасниками даної справи.
Згідно даних інвентаризаційної справи до житлового будинку "А-1" є прибудова "а" площею 19,6 кв.м 2007 року побудови. Установлено, що позивач може звернутися до суду з вимогами про відшкодування витрат за проведення будівельних робіт у даному будинку та довести указані доводи належними доказами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.