ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2020 року
Київ
справа №816/294/16
адміністративне провадження №К/9901/33057/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 (суддя Канигіна Т.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 (судді: Спаскін О.А. (головуючий), Любчич Л.В., Сіренко О.І.) у справі №816/294/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень - рішень:
- № 0005732202/719 від 14.09.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 251 250,00 грн, у тому числі 201 000,00 грн основний платіж, 50 250,50 грн штрафні (фінансові) санкції;
- № 0005742202/720 від 14.12.2015, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 203 103,00 грн, у тому числі 135 402,00 грн основний платіж, 67 701,00 грн штрафні (фінансові) санкції.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.09.2015 № 0005732202/719 в частині суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 87 414,50 грн, з яких 69932,00 грн за основним платежем, 17482,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.12.2015 №0005742202/720 в частині суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 10 801,50 грн, з яких 7201,00 грн за основним платежем, 3600,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, в частині задоволених позовних вимог дійшов висновку, що позивач мав право на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з контрагентами ПП "Біо Актив Сервіс", ПП "АвтоСпецСнаб", ТОВ "Інтербуд-Центр" з огляду на реальність здійснення таких господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.
В частині проведених господарських операцій з ТОВ "Магнітопровід", ПП "Автокремінь", ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" суди дійшли висновку про обґрунтованість та доведеність висновків контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 в частині задоволених позовних вимог, та прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для з збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.08.2015 №57/16-03-22-02-07/36410555, оформленого за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ "Електромонтаж - 410" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема, п.138.1, п.138.2, п.138.4, статті 138, пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 247 889,00 грн та п.198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 183 494,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки позивачем не було надано сертифікатів відповідності чи паспортів, які б підтверджували якість придбаного товару, товарно - транспорті накладні містять недоліки в заповненні (відсутні відомості щодо марки/моделі автомобіля, його державний номер). Також контролюючий орган з посиланням на інформаційні бази ДФС та акти про неможливість проведення зустрічних звірок вказує на те, що контрагенти позивача за податковою адресою не знаходяться, свідоцтва платників ПДВ анульовані, не мають відповідних трудових та матеріальних ресурсів для проведення господарської діяльності.
На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини, зокрема з контрагентами ПП "Біо Актив Сервіс", ПП "АвтоСпецСнаб", ТОВ "Інтербуд-Центр" (по господарським правовідносинам з якими суди дійшли висновку про реальність таких та правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту) на підставі договорів поставки товару (вікна, запчастини) та підряду.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, рахунки, рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки по рахунках, товарно - транспортні накладі, паспорти на придбані ТМЦ, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що придбані позивачем товарно - матеріальні цінності використані у власній господарській діяльності. Встановлено також і наявність правосуб`єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган перераховує порушення, які на його думку, було допущено позивачем та висновки, які вказані в акті перевірки. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано.
В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
9. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
10.3. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.5. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.6. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.