ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2020 року
Київ
справа №808/2719/16
адміністративне провадження №К/9901/60639/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, ухвалену у складі судді Прудивуса О.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: Прокопчук Т.С. (головуючий), Кругового О.О., Шлай А.В.
І. Суть спору:
1. Комітет з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (надалі також позивач) звернувся до суду з позовом до Східного офісу Держаудитслужби, в якому просив визнати протиправними та скасувати п.п. 2, 3, 8 вимоги № 08-03-14-14/4555 від 23.08.2016 року "Щодо усунення порушень законодавства, виявлених позаплановою виїзною ревізією окремих питань Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, в частині діяльності Запорізького обласного відділення (філії) даного Комітету".
2. Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з певними пунктами вимоги і вказує що позивачем не було допущено ніяких порушень, а висновки відповідача щодо порушень, що призвели до матеріальної шкоди (збитків), є протиправними та нічим необґрунтованими.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. З 05.07.2016 по 22.07.2016 на виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2016 та на підставі направлення на проведення ревізії від 04.07.2016 № 571 відповідачем було проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань позивача в частині діяльності Запорізького обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України за період з 01.01.2014 по 24.06.2016.
5. Під час ревізії відповідачем було виявлено ряд порушень позивачем фінансової дисципліни та за її результатами складено Акт ревізії від 22.07.2016 № 03-23/7.
6. На підставі Акту ревізії ДФІ в Запорізькій області 23.08.2016 винесено вимогу № 08-03-14-14/4555 про усунення виявлених ревізією фінансових порушень, п.п. 2,3,8 якої, зокрема визначено, що:
6.1. за період з 02.02.2015 по 24.06.2016 позивач зайво нарахував та сплатив ОСОБА_1 кошти у розмірі 16 449,75 грн. та, як наслідок, зайво нарахував та перерахував суму єдиного соціального внеску у розмірі 4 804,70 грн.;
6.2. за період з 01.05.2014 по 24.06.2016 чотирьом працівникам позивач зайво нарахував та сплатив суму заробітної плати за невідпрацьований час за рахунок асигнувань загального фонду державного бюджету у загальній сумі 1 884,63 грн., та, як наслідок, зайво нарахував та перерахував суму єдиного соціального внеску у розмірі 611,36 грн.;
6.3. за період з 01.04.2015 по 24.06.2016 провідному спеціалісту ОСОБА_2 ., який працює на умовах зовнішнього сумісництва, внаслідок оплати праці за невідпрацьований час позивач зайво нарахував та виплатив суму заробітної плати у розмірі 257,58 грн. та, як наслідок, зайво нарахував та перерахував суму єдиного соціального внеску у розмірі 71,02 грн.
7. Враховуючи, зокрема дані порушення, ДФІ в Запорізькій області визначено позивачу зобов`язання їх усунути у строк до 22.09.2016, шляхом надання копій підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів.
8. Не погодившись з висновками ДФІ в Запорізькій області, викладеними в п.п. 2, 3, 8 даної вимоги, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати вказані пункти вимоги протиправними та скасувати їх.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 01 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
10. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки оскаржена позивачем вимога зобов`язує його усунути визначенні, зокрема в п.п. 2, 3, 8 фінансові порушення, шляхом надання ним копій підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів в строк до 22.09.2016, без вимоги відшкодування виявлених збитків, заявлений позивачем позов щодо скасування зазначеної вимоги в частині вищезазначених пунктів є безпідставною, оскільки ні вони, ні уся вимога в цілому жодним чином не порушують права, свободи та інтереси позивача.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
12. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі
13. Касаційну скаргу мотивує тим, що суди при прийнятті рішень спиралися лише на практику Верховного Суду та Верховного суду України та не брали до уваги інші чинні нормативні акти і не врахували всі обставини справи, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування чинного законодавства. Також скаржник наводить доводи, аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку. Скаржник також зауважує, що оскаржувана вимога про відшкодування збитків, винесена відповідачем і щодо якої заявлений позов, порушує права, свобода та інтереси позивача, тому що саме оскаржувані висновки вимоги відповідача дають підстави вважати неналежним виконання представницьких функцій державного органу начальником відділення (філії-).
14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
15. Ключовим в цій справі є питання про те, чи може позивач (підконтрольна організація) оскаржити в судовому порядку вимогу відповідача про визначення розміру збитків, як належний спосіб судового захисту.
16. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України від 26 січня 1993 року № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон № 2939-XII).
17. Частиною першою статті 1 Закону № 2939-XII передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
18. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 868 "Про утворення Державної аудиторської служби України", яка набрала чинності 03 листопада 2015 року, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.
19. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
20. Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов`язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень; реалізацією інвестиційних проектів (підпункт 4 пункту 4 Положення № 43).
21. Пунктом 6 вказаного Положення передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.