ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №826/4679/18
адміністративне провадження №К/9901/61551/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року (головуючий суддя Коротких А.Ю., судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій, скасування наказу,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій щодо видання наказу від 12 березня 2018 року №393 "Про поновлення документальної планової виїзної перевірки", а також визнання протиправним й скасування зазначеного наказу.
Разом з позовною заявою Товариством подано заяву про забезпечення адміністративного позову, яку ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2018 року задоволено та зупинено дію наказу начальника Офісу великих платників податків ДФС від 12 березня 2018 року №393 "Про поновлення документальної планової виїзної перевірки" до вирішення спору по суті; заборонено Офісу великих платників податків ДФС вчиняти дії на підставі наказу від 12 березня 2018 року №393 "Про поновлення документальної планової виїзної перевірки", у тому числі, але не виключно щодо проведення документальної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2017 року, щодо оформлення результатів зазначеної документальної планової перевірки (складання, підписання, реєстрацію актів чи довідок), щодо прийняття податкових повідомлень-рішень відносно Товариства до вирішення спору по суті.
Копію зазначеної ухвали представник Товариства отримав в день її постановлення, тобто 23 березня 2018 року.
Вважаючи, що під час постановлення зазначеної ухвали судом першої інстанції не в повній мірі наведено обґрунтування й мотиви, з яких він виходив, Товариство в червні 2018 року подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 березня 2018 року змінити шляхом доповнення її мотивувальної частини такою підставою застосування забезпечення позову як очевидність ознак протиправності оскаржуваного наказу суб`єкта владних повноважень. При цьому позивачем в тексті апеляційної скарги порушено й питання поновлення строку апеляційного оскарження.
Ухвалою від 15 червня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу позивача без руху, надавши йому десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення її недоліку шляхом подання, зокрема, заяви про поновлення строку звернення з апеляційної скаргою із наведенням підстав для його поновлення, оскільки прийшов до висновку про пропуск Товариством такого строку, а в подальшому ухвалою від 10 вересня 2018 року - відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з огляду на неусунення недоліку апеляційної скарги.
Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою від 10 вересня 2018 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті апеляційної скарги.
Мотивуючи касаційну скаргу, Товариство посилалось на порушення апеляційним судом норм процесуального права, оскільки останнім залишено поза увагою викладене ним в тексті апеляційної скарги клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не надано оцінки зазначеним в ньому причинам пропуску цього строку на предмет їх поважності.
Відповідач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а ухвалу суду апеляційної інстанції, яку він просив залишити без змін, - обґрунтованою та законною.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
При цьому за змістом частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Так, частиною 2 статті 293 КАС України передбачено, що ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу, пункт 2 частини 1 якої, в свою чергу, передбачає, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову.