ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
м.Київ
справа №440/3783/18
адміністративне провадження №К/9901/21076/19, К/9901/22123/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Тандем", Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року (суддя: Слободянюк Н.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року (судді: Кононенко З.О., Калиновський В.А., Калитка О.М.) у справі №440/3783/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Тандем" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Тандем" (далі - позивач, ТОВ "Агро Тандем") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2018 року № 0014081401 та №0014091401.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 11 жовтня 2018 року № 0014081401 та податкове повідомлення - рішення від 11 жовтня 2018 року №0014091401 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 103552,50 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 69035,00 грн та штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) у сумі 34517,50 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Також не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог з касаційною скаргою звернулось ГУ ДФС у Полтавській області. У скарзі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агро Тандем" відмовити в повному обсязі. Обґрунтовує вимоги тим, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ "АТ Каргілл" та ПП "АГРОТЕХАЗОТ", оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.
Крім того, сторони також скористалися своїм процесуальним правом та подали відзиви на касаційні скарги, в яких з мотивів та обґрунтувань, наведених у їх касаційних скаргах, просили відмовити у задоволенні скарги опонента.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у період з 27 серпня 2018 року по 07 вересня 2018 року ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Агро Тандем" з питання дотримання вимог податкового, валютного законодавства та законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої складено Акт від 21 вересня 2018 №1252/16-31-14-01-10/33189983.
Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів №318 від 31 грудня 1999 року, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 147635,00 грн, в тому числі за ІІ квартал 2016 року - на 69035,00 грн, IV квартал 2016 року - на 54600,00 грн, ІІ квартал 2017 року - на 9000,00 грн, ІІІ квартал 2017 року - на 15000,00 грн;
- пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 131482,00 грн, в тому числі за грудень 2016 року - на 110752,00 грн, за січень 2017 року - на 20730,00 грн.
11 жовтня 2018 року на підставі вищеозначеного Акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення - рішення:
- № 0014091401, яким збільшено ТОВ "Агро Тандем" суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 221452,50 грн (в тому числі: за податковим зобов`язанням - 147635,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями- 73817,50 грн);
- №0014081401, яким збільшено ТОВ "Агро Тандем" суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 164352,50 грн (в тому числі за податковим зобов`язанням - 131482,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32870,50 грн).
Не погодившись з вищеозначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи даний спір суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11 жовтня 2018 року № 0014081401 та №0014091401 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 103552,50 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 69035,00 грн та штрафною (фінансовою) санкцією у сумі 34517,50 грн. суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень та, як наслідок, дійшов висновку про наявність підстав до задоволення позову в цій частині. В решті ж позовних вимог дійшов висновку про їх необґрунтованість та, як наслідок, відсутність підстав до задоволення позову у відповідній частині.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовано нормами ПК України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон 996-IV).
Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Ненадання платником податків під час проведення перевірки документів, котрі мають щонайменший вплив на обрахунок показників податкової звітності, створює для платника податків юридичний наслідок, який передбачений пунктом 44.6 статті 44 ПК України.
Пунктом 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Абзацом другим пункту 44.7 зазначеної статті визначено, що протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення /абзац другий пункту 44.6 статті 44 ПК України.
Згідно з п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів /послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з підпунктом "і" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначається в окремому рядку такий обов`язковий реквізит як код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
За змістом пункту 201.10 цієї статті у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого продавця.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що підставою для висновку контролюючого органу про неправомірність включення позивачем податку на додану вартість у сумі 131481,84 грн до складу податкового кредиту за квітень 2016 року та, як наслідок, винесення суб`єктом владних повноважень податкового повідомлення - рішення № 0014081401 від 11 жовтня 2018 року слугувало те, що у податковій накладній № 48 від 07 квітня 2016 року, виписаній постачальником ТОВ "АТ Каргілл" на адресу позивача за договором поставки гібридного насіння кукурудзи ДКС 2960 від 06 квітня 2016 року №CIS04257, зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних, не було зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД.
На переконання контролюючого органу, наведене свідчить про порушення вимог статті 201 ПК України, оскільки згідно АІС "Податковий блок" ТОВ "АТ "Каргілл" не є імпортером гібридного насіння кукурудзи ДКС 2960, натомість згідно інтернет-ресурсів виробником такого насіння є фірма-нерезидент Монсанто США, що підтверджує його імпортне походження.