ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2020 року
Київ
справа №2а-3204/12/0970
адміністративне провадження №К/9901/25893/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року (головуючий суддя - Григорук О.Б.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді - Костів М.В., Шавель Р.М.)
у справі №2а-3204/12/0970
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур"
до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Парктур" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правомірність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ в м. Яремче №0000282301 та №0000292301 від 26 липня 2012 року;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Парктур" сплачений судовий збір в сумі 2 146 грн 00 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що порушення, які можливо допустили треті особи, які не є сторонами договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Вест-Траст", ТОВ "Ресурсна компанія" не можуть бути підставою для покладення на позивача відповідальності за порушення зазначеними особами норм податкового законодавства. Також зазначили, що витрати позивача за договорами укладеними із вказаними вище контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а реальність вказаних господарських операцій та їх пов`язаність з господарською діяльністю позивача не спростована контролюючим органом, а тому донарахування відповідачем податкового зобов`язання з податку на прибуток та зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток, є безпідставним та необґрунтованим.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що реальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ "Вест-Траст", ТОВ "Ресурсна компанія" не підтверджується по ланцюгу постачання, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті контролюючим органом у межах його повноважень та з дотриманням вимог податкового законодавства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача заперечень на касаційну скарг не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 17.05.2012 по 14.06.2012 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011.
За результатами перевірки відповідачем складено акт за №282/22-32/32145510 від 07.07.2012 (далі - Акт перевірки, том 1 а.с. 12-36).
Згідно з висновками Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено до сплати податок на прибуток приватних підприємств в сумі 13 877 180, 75 грн за І квартал 2011 року;
- пп. 138.1.1, п.п. 138.4, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 135 050, 00 грн за 2- 4 квартал 2011 року.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0000292301 від 26.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 13 877 182, 00 грн в тому числі 13 877 180, 00 грн за основним платежем та 1,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0000282301 від 26.07.2012, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 135 050, 00 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами з огляду на те, що ТОВ "Вест-Траст", ТОВ "Ресурсна компанія" та їх контрагенти на час проведення перевірки відсутні за своїм місцезнаходженням, у них відсутні об`єкти оподаткування, основні засоби та умови для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Так, згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.