ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
м.Київ
справа №480/1192/19
адміністративне провадження №К/9901/27006/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (суддя: Соп?яненко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року (судді: Жигилій С.П., Чалий І.С., Перцова Т.С) у справі №480/1192/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и в :
01 квітня 2019 року Публічне акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - позивач, ПАТ "Сумське НВО") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Харківське управління Офісу ВПП ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення від 03.05.2018 №0000645010 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахованої пені в розмірі 214 461,54 грн.
Ухвалою Cумського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу подати клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому вказати поважні причини для його поновлення.
На виконання вимог вищеозначеної ухвали ПАТ "Сумське МНВО" було подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач вказав на те, що вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами, однак з інших підстав. Відтак, вважає, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення ч. 2 та ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо переривання строку позовної давності у разі пред`явлення особою позову предметом якого є частина вимоги, право на яку має позивач.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року, позовну заяву було повернуто позивачу у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неможливість застосування у даному випадку строків звернення до суду, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та вважає, що застосуванню підлягають положення ч. 2 та ч. 3 ст. 264 ЦК України або загальний строк позовної давності, визначений податковим законодавством, - 1095 днів.
Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду та не надано доказів поважності причин пропуску такого строку.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.
За приписами ч.1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Процесуальні строки, в тому числі строки звернення з до адміністративного суду, в адміністративному судочинстві регулюються Главою 6 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо вказані особою у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає виняток із загального правила у разі встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а наслідки пропуску таких строків передбачені КАС України.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою звернення ПАТ "Сумське НВО" до суду з даним адміністративним позовом стало застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахованої пені в розмірі 214 461,54 грн на підставі рішення Харківського управління Офісу ВПП ДФС від 03.05.2018 №0000645010.
За приписами пункту 1. 3 ст. 1 Податкового Кодексу України, цей Кодекс не регулює питання щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
Таким чином, доводи скаржника про наявність у нього права на звернення до суду протягом передбаченого ПК України строку давності у 1095 днів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спірні суми не є податковим платежем та грошовим зобов`язанням, податковим боргом в розумінні ПК України, що унемовжливлює застосування положень статті 102 ПК України до спірних правовідносин в частині визначення строків звернення до суду.
Так, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.