ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2020 року
Київ
справа №570/378/17
адміністративне провадження №К/9901/29250/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Желєзного І.В.
суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Іваненко Т.В., суддів: Кузьменко Л.В., Франовської К.С. від 23.01.2018
у справі № 570/378/17
за позовом ОСОБА_1
до Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області, правонаступником якої є Клеванська селищна рада
про визнання незаконним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області, правонаступником якої є Клеванська селищна рада, (далі також - відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 07.10.2016 № 203 "Про виділення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки".
2. Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 01.11.2017 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 07.10.2016 за № 203 "Про виділення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки"; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 640,00 грн.
3. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 01.11.2017 скасовано, прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
4. 26.02.2018 до Верховного Суду від позивача надійшла касаційна скарга на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018, в якій просить таку скасувати та залишити в силі постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 01.11.2017.
5. Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі.
6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Шарапи В.М., Чиркіна С.М.
7. 07.05.2018 до Верховного Суду надійшов від відповідача Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області (правонаступник Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області) відзив на касаційну скаргу, в якому просить таку залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Оржівською селищною радою Рівненського району прийнято рішення від 07.10.2016 за № 203, яким надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Оржівській селищній раді орієнтовною площею 0,1 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води; котельня для обслуговування дитячого садка) за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) по вул. Центральній в смт. Оржів Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області.
9. Позивачу відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №267875 належить земельна ділянка площею 0,1395 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . Оржів, та відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯД №267876 - земельна ділянка площею 0,1315 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства.
10. На вказаній земельній ділянці знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який належить позивачу, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.12.2012.
11. Рішенням 11 сесії Оржівської селищної ради від 21.08.2007 за результатами розгляду питання щодо надання ОСОБА_1 проїзду до власної присадибної ділянки та будинковолодіння зі сторони забудови дитячого садка та котельні відповідного дозволу надано не було. Натомість рекомендовано зробити заїзд з вул. Центральної, як це зробили інші сусіди-мешканці.
12. Рішення щодо питання позивача про надання йому дозволу заїзду до будинковолодіння зі сторони котельні (з земель запасу) також не було прийнятим і на 12 сесії Оржівської селищної ради від 16.12.2016.
13. Генеральним планом смт. Оржів 1971 року та Генеральним планом смт. Оржів 2015 року визначено дороги загального користування, з яких вбачається, що дорога (вулиця), на яку посилається позивач та суд першої інстанції, на генплані відсутні. Натомість з двох протилежних сторін будинковолодіння та землекористування позивача знаходяться дві дороги загального користування - вул. Центральна.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що порушує вимоги щодо підстав його прийняття, його форми, а також порушує права та законні інтереси позивача, оскільки він не може заїхати та виїхати із свого подвір`я на дорогу, оскільки на момент звернення до суду вона (дорога) Оржівською селищною радою Рівненського району перегороджена парканом.
15. Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що в Генеральних планах смт. Оржів Рівненського району від 1971 року та від 2015 року визначені дороги загального користування, відтак в даних планах дороги (вулиці), на які посилається позивач, немає, а з двох протилежних сторін його будинковолодіння та землекористування знаходиться дві дороги загального користування по вул. Центральній.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування не враховано права окремої особи щодо користування його земельною ділянкою. Оскаржуване рішення прийняте всупереч пунктам 3, 8, 9 частини 3 статті 2 КАС України недобросовісно, оскільки відповідачем не враховано наявну ситуацію, яка склалася (наявний виїзд/заїзд з території господарства позивача); можливість прийняття компромісного рішення з компенсацією затрат позивача на облаштування нового виїзду; суперечність даних генпланів та техдокументації реальному стану та необхідність усунення таких суперечностей.
17. Відмовляючи у задоволенні, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не є стороною правовідносин, які виникли при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення від 07.10.2016 року за № 203, а тому вони не породжують для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволенні позову без надання оцінки правомірності прийнятого рішення.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
18. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що таким неправильно застосовано та порушено статтю 23, частину 2 статті 152, пункти г, д частини 3 статті 152, частину 1 статті 155 Земельного кодексу України. Оспорюване рішення відповідача є протиправним, ним порушені права позивача щодо користування належною йому земельною ділянкою та будинковолодінням, оскільки йому вчиняються перешкоди у вільному в`їзді та виїзді до своєї земельної ділянки та будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розміщені на земельній ділянці, яка перебуває у його власності. Позивач звертався до відповідача із зверненнями, однак на сесії Оржівської селищної ради 16.12.2016 рішення прийнято не було. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 21.11.2017 у справі №570/113/17-ц задоволено позов ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язано відповідача усунути перешкоди у користуванні житловим будинком, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1. 19 . У відзиві на касаційну скаргу Клеванська селищна рада Рівненського району Рівненської області (правонаступник Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області), посилається на те, що права позивача не є порушеними, а рішення відповідача є правомірним. Зазначення позивачем, що рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21.11.2017 у справі №570/113/17-ц набрало законної сили не відповідає дійсності, оскільки дана справа перебуває на стадії апеляційного розгляду.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Згідно з положенням частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) (у редакції, чинній до 15.12.2017) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
24. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
25. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
26. Статтею 12 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.