ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2020 року
Київ
справа №813/2022/15
адміністративне провадження №К/9901/26341/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року (головуючий суддя - Брильовський Р.М.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Багрій В.М., Рибачук А.І.)
у справі №813/2022/15
за позовом Приватного підприємства "БК Інвестбуд"
до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2015 року Приватне підприємство "БК Інвестбуд" (далі - ПП "БК Інвестбуд", Підприємство, платник, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Городоцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило, що надані позивачем документи в повній мірі підтверджують реальність здійснення укладених між позивачем і ТОВ "Денікс Груп" угод, а висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на висновках іншого органу податкової служби та не підтверджуються жодними належними доказами.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, адміністративний позов задоволено:
- скасовано податкове повідомлення-рішення Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 27.02.2015 №0000102201;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "БК Інвестбуд" 182 грн 70 коп. сплаченого судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи мають усі необхідні реквізити і відомості та відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також зазначили, що законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та формування валових витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи і зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту і відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що в провадженні слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області перебуває кримінальне провадження №12014140000000355 від 12.06.2014 відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 4 чт. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КАС України в рамках якого встановлено, що останній діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньою змовою в групі із невстановленими на даний час особами, використовуючи реквізити зареєстрованих у м. Харкові суб`єктів господарювання із явними ознаками фіктивності, тому числі ТОВ "Денікс Груп", займався незаконним конвертуванням безготівкових грошових коштів, перерахованих легальними платниками за нібито виконані роботи, надані послуги і поставлені товари у готівкові кошти та їх перехід до тіньового обігу. Також скаржник вказує на те, що у контрагента позивача фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Денікс Груп" за період з 20.12.2013 по 30.11.2014.
За результатами перевірки складено акт від 17.02.2015 року №54/2201/38718750 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого Підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 27 767 грн в т.ч. за серпень 2014 року в сумі 16 600 грн, за вересень 2014 в сумі 11 167 грн.
На підставі Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2015 №0000102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 709 грн, в тому числі за основним платежем - 27 767 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 942 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Денікс Груп" у періоді, що перевірявся, оскільки останні не спричинили настання реальних правових наслідків, не призвели зміни майнового стану платника податку, натомість були спрямовані на мінімізацію податкових зобов`язань Підприємства.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються ПК України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно із п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).