ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2020 року
Київ
справа №2а-5843/11/1070
адміністративне провадження №К/9901/26805/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Київської області
на постанову Київського оружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року (головуючий суддя - Горобцова Я.В.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Карпушова О.В., судді - Епель О.В., Кобаль М.І.)
у справі №2а-5842/11/1070
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Білоцерківської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
за участю прокуратури Київської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського оружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що надані ним первинні документи в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин позивача з контрагентами ТОВ "Продсоюз-7" та ТОВ "ТД "Діаніт", а оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем всупереч вимог законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби від 16 листопада 2011 року №0000321701;
- стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - фізичної особи - підприємця судовий збір у розмірі 2 176 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано усі первинні документи, що підтверджують правильність формування платником сум податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі, видаткові і податкові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, тощо.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року касаційну скаргу Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з контрагентами, не з`ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача, умов поставки товару та яким чином проводилося його транспортування, не перевірено факту оприбуткування придбаного товару на складі позивача, не з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів.
Під час нового розгляду справи, постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Білоцерківської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.11.2011 №0000321701.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи підтверджують правомірність формування податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Продсоюз-7" та ТОВ "ТД "Діаніт", та зазначили про помилковість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Прокуратура Київської області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що всупереч вказівки суду касаційної інстанції, судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи не забезпечено повного і всебічного з`ясування обставин справи, зокрема, не досліджено належним чином надані позивачем на підтвердження реальності виконання господарських операцій з вказаними вище контрагентами документи, не встановлено ким вони підписані, не допитано в якості свідків директорів контрагентів позивача не зважаючи на те, що останні заперечують свою причетність до діяльності вказаних вище суб`єктів господарювання та зазначають, що жодних документів від імені ТОВ "Продсоюз-7" та ТОВ "ТД "Діаніт" не підписували.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Прокуратури Київської області.
21 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
13 січня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу Прокуратури Київської області, в яких платник зазначив про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову перевірку позивача достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2011 року за період 01.06.2011 по 31.07.2011
За результатами перевірки складено акт № 10/1701/2848111653 від 01.11.2011 (том 1, а.с. 23-48).
Контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаного товару у контрагентів ТОВ "Продсоюз-7" та ТОВ "ТФ "Діаніт".
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000321701 від 16.11.2011, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 5 088 894, 29 грн, в тому числі 4 491 196, 07 грн за основним платежем та 597 698, 22 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1, а.с. 61).
Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських відносин позивача з ТОВ "Продсоюз-7" та ТОВ "ТФ "Діаніт" у періоді, що перевірявся.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та ПК України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п. 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, у тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.