Постанова
Іменем України
04 лютого 2020 року
м. Київ
судова справа № 653/3367/16-к
провадження № 51-1094км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Остапука В. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапона В. О.,
прокурора Костюка О. С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Корчми Ю. О. (в режимі відеоконференції),
перекладача Ніколаєнка А. Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 22016230000000022 від 14 квітня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, такого, що в силу ст. 89 КК України судимості не має,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 і ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника Корчми Ю. О. на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 31 січня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 31 січня
2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зараховано строк попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі ыз 07 травня 2016 року по 20 червня 2017 року включно, а з 21 червня 2017 року - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 у рахунок відшкодування:
- матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 - 13 395,25 грн, моральної шкоди - 150 000 грн;
- моральної шкоди на користь ОСОБА_3 - 10 000 грн;
- матеріальної шкоди на користь Херсонської дирекції УДППЗ"Укрпошта" - 5395,59 грн;
- матеріальної шкоди на користь Херсонської філії ПАТ"Укртелеком" -
8242,01 грн;
- матеріальної шкоди на користь ПАТ ЕК "Херсонобленерго" - 719,80 грн.
Вирішено питання про стягнення судових витрат і про долю речових доказів.
За вироком місцевого суду зі змінами, внесеними апеляційним судом,
ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за виконання у співучасті з іншими суб`єктами злочину терористичного акту з метою порушення громадської безпеки, залякування населення за попередньою змовою групою осіб шляхом вчинення вибуху, що призвело до загибелі людини, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України, за таких обставин.
У січні - лютому 2016 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з неустановленою слідством особою з метою підготовки, організації та вчинення терористичного акту в південному регіоні Херсонської області, спрямованого на порушення громадської безпеки, залякування населення, залучив до участі жителя м. Ізмаїла Одеської області (громадянина України) - особу, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження у зв`язку з її розшуком (далі - Особа), та інших невстановлених розслідуванням осіб, заздалегідь обізнаних про кінцеві цілі діяльності цієї групи.
В указаний період зазначена група визначила місце вчинення терористичного акту - смт Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області.
З метою забезпечення конспірації ОСОБА_1 та Особа під час готування до виконання злочину зустрічалися на орендованих квартирах, у тому числі
у м. Херсоні: 23 лютого 2016 року - на АДРЕСА_2 ; 16 березня
2016 року - на АДРЕСА_3 .
В період із 24 березня по 10 квітня 2016 року ОСОБА_1 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_4 і, не повідомляючи останньому мети подальшого використання - закладки вибухового пристрою великої потужності, попросив його підшукати та придбати дешевий транспортний засіб.
08 квітня 2016 року близько 00:30 на трасі Е-95 сполученням Київ - Одеса
у районі с. Старі Маяки Одеської області ОСОБА_4 за 300 дол. США, які йому дав ОСОБА_1, придбав у ОСОБА_5 автомобіль марки ВАЗ-2101
(д.н.з. НОМЕР_1 ) та цього ж дня приблизно о 07:00 доставив ОСОБА_1
у м. Херсон. Машину вони залишили на незавершеному будівництві в районі
вул . Комарова, 1.
Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_1 прийшли у квартиру
АДРЕСА_5 , заздалегідь орендовану Особою, де на них уже чекала ця особа. У цей же день увечері вони всі разом виїхали в Одеську область.
10 квітня 2016 року ОСОБА_1 та Особа з метою виготовлення вибухового пристрою та розміщення його в автомобілі марки ВАЗ-2101 на громадському транспорті прибули у м. Херсон, де з метою недопущення викриття їх злочинної діяльності ОСОБА_1 поселився окремо від вищевказаної особи - у квартирі АДРЕСА_6, орендованій його знайомою ОСОБА_6 .
Наступного дня близько 23:00 Особа на виконання спільного з ОСОБА_1 плану, спрямованого на вчинення терористичного акту в смт Новоолексіївка, виїхала на автомобілі марки ВАЗ-2101 у бік зазначеного населеного пункту, а ОСОБА_1, спостерігаючи за діями вищевказаної особи з використанням мобільного терміналу ОСОБА_6, залишився у м. Херсоні.
У період із 23:20 13 квітня по 01:40 14 квітня 2016 року Особа
в смт Новолексіївка з метою конспірації, не запускаючи двигуна автомобіля, перемістила (доставила) його в заздалегідь обумовлене з ОСОБА_1 місце запланованого терористичного акту - на вул. Центральну, 51 (неподалік залізничного вокзалу, поруч із кафе "Дружба").
14 квітня 2016 року приблизно о 01:40 Особа, попередньо обладнавши вибуховим пристроєм автомобіль ВАЗ-2101, під`єднала детонатор вибухового пристрою до акумулятора та, використовуючи годинник як таймер, відстрочила вибух на 12 годин.
У цей же день о 13:30 на вул. Центральній, 51 у смт Новоолексіївка (неподалік залізничного вокзалу, поруч із кафе "Дружба") в результаті умисних спільних дій ОСОБА_1, Особи та інших невстановлених розслідуванням осіб було вчинено вибух припаркованого на узбіччі вулиці вищевказаного автомобіля марки
ВАЗ-2101, унаслідок чого ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11 отримали поранення, а ОСОБА_12 загинув, також було завдано матеріальної шкоди фізичним та юридичним особам на загальну суму 13 851,59 грн.
За результатами розгляду кримінального провадження місцевий суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 27
і ч. 3 ст. 258 КК України на ч. 2 ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України як виконання у співучасті з іншими суб`єктами злочину терористичного акту з метою порушення громадської безпеки, залякування населення за попередньою змовою групою осіб шляхом вчинення вибуху, що призвело до загибелі людини.
Місцевий суд дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та доказах (належних, допустимих, прямих чи непрямих), зібраних під час досудового й судового слідства, а тому виправдав ОСОБА_1 на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю факту вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.
У результаті розгляду апеляційних скарг сторін кримінального провадження апеляційний суд ухвалою від 06 грудня 2018 року змінив вирок місцевого
суду від 31 січня 2018 року щодо ОСОБА_1, уточнив його обвинувачення,
визнане судом доведеним за ч. 2 ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України, а саме виключив вказівку місцевого суду на те, що цей злочин ОСОБА_1 вчинив за попередньою змовою з ОСОБА_13, при цьому ухвалив зазначити, що вищевказаний злочин ОСОБА_1 вчинив за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження.
Також апеляційний суд виключив із мотивувальної частини вироку посилання на перелік документів, з яких одні не є процесуальними документами, а інші не містять відомостей про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2
ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України.
На підставі ч. 5 ст. 72 цього Кодексу суд зарахував ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення із 07 травня
2016 року по 06 грудня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі захисник Корчма Ю. О., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та на порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає, що всупереч положенням кримінального процесуального закону місцевий суд необґрунтовано не забезпечив участі перекладача. На думку захисника, суд присяжних безпідставно не звернув належної уваги на те, що ОСОБА_1 не було надано обвинувального акта в перекладі на мову, якою він володіє, та немотивовано не надав ОСОБА_1 для ознайомлення вироку суду в перекладі на російську мову.
Крім того, як вважає захисник, місцевий суд не дав належної правової оцінки допущеним порушенням статей 208, 213 КПК України в ході затримання
ОСОБА_1 та необґрунтовано визнав допустимими первинні докази у кримінальному провадженні (протокол затримання, протокол вилучення речей, протоколи їх огляду, висновки експертиз та інші).
На думку захисника, протокол допиту свідка ОСОБА_14 упорядку, передбаченому ст. 225 КПК України, є недопустимим доказом, оскільки до останнього було застосовано насильство з боку працівників УСБ України в Херсонській області, про що, на переконання захисника, свідчить кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за заявою ОСОБА_14 .
Окрім того, захисник вважає, що місцевий суд незаконно критично оцінив показання свідка ОСОБА_14 у ході судового провадження, при цьому необґрунтовано взяв до уваги показання останнього в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.
Крім того, на думку захисника, місцевий суд усупереч положенням ст. 97 КПК України незаконно поклав в основу свого рішення показання ОСОБА_15, які він давав у ході судового провадження.
Суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушенняі всупереч вимогам ст. 52 КПК України розглянув кримінальне провадження без участі захисника Валіхметової О. В., а також без участі потерпілих у кримінальному провадженні, яким, як вважає захисник, не було належним чином повідомлено про розгляд кримінального провадження в апеляційному порядку,й постановив рішення, що не відповідає вимогам положень, передбаченим статтями 404, 405, 412, 419 цього Кодексу.
Суть доводів у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 за змістом є аналогічним доводам захисника Корчми Ю. А. і зводяться до того, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є незаконними, а тому засуджений просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У запереченні на касаційні скарги сторони захисту прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у них доводів, просить залишити без зміни постановлені у кримінальному провадженні судові рішення, а касаційні скарги - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник Корчма Ю. А. та засуджений ОСОБА_1, кожен окремо, підтримали доводи, викладені у касаційних скаргах, та просили їх задовольнити.
Прокурор вважав, що доводи в касаційних скаргах сторони захисту є безпідставними, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - законними та обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційних скаргах, оскільки такі обставини, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Висновок місцевого суду про необхідність виправдання ОСОБА_1 за ч. 1
ст. 263 КК України на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю факту вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення у касаційних скаргах не оспорюється.
Висновки суду присяжних про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України, за обставин, викладених у вироку зі змінами, внесеними апеляційним судом, колегія суддів касаційного суду вважає правильними та такими, що підтверджуються сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Так, у результаті судового провадження суд присяжних дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого
ч. 2 ст. 27 і ч. 3 ст. 258 КК України, тобто у виконанні у співучасті з іншими суб`єктами злочину терористичного акту з метою порушення громадської безпеки, залякування населення за попередньою змовою групою осіб шляхом вчинення вибуху, що призвело до загибелі людини.