Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 211/143/17-ц
провадження № 61-20304св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна казначейська служба України,
третя особа - Прокуратура Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2017 року у складі головуючого-судді Ткаченко С. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа - Прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства, прокуратури і суду.
Позовна заява мотивована тим, що 17 липня 2013 року слідчим відділом Довгинцівського РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області порушено кримінальне провадження № 12013040720002623 за частиною першою статті 317, частиною другою статті 307 і частиною другою статті 309 КК України.
15 серпня 2013 року йому повідомлено про підозру та затримано.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 серпня 2013 року відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, 11 серпня 2014 року він звільнений з під варти під заставу.
Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року, його визнано невинним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 317, частиною другою статті 309 КК України.
Посилаючись на те, що він незаконно перебував під слідством з 17 липня 2013 року до 13 грудня 2016 року, тобто 40 місяців та 26 дні, з них 11 місяців і 27 днів під вартою в слідчому ізоляторі, що негативно позначилося на його моральному стані, оскільки змусило доводити свою невинуватість у пред`явленому звинуваченні, а тримання під вартою завдало додаткових моральних та фізичних страждань через приниження честі та гідності, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь 500 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету через Державну казначейську службу України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 . 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у наслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, позивач має безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірі, визначеному відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, Прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України залишено без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, визначивши її розмір з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, засад розумності та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2018 року Прокуратура Дніпропетровської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення змінити, зменшивши розмір морального відшкодування до 64 000 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано вимоги Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) в частині дотримання принципу розумності та справедливості при визначенні розміру моральної шкоди. У рішеннях суду не зазначено у чому саме полягає моральна шкода, завдана позивачу, співвідношення її розміру характеру та обсягу його душевних страждань. Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди суди застосували розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік" у сумі 3 200 грн, однак не врахували пункту 3 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з яким мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівникам та інших виплат.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 17 липня 2013 року слідчим відділом Довгинцівського РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області розпочато кримінальне провадження № 12013040720002623 за частиною першою статті 317, частиною другою статті 307 та частиною другою статті 309 КК України.
16 серпня 2013 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 317, частиною другою статті 307, частиною другою статті 309 КК України.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 серпня 2013 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
В подальшому за клопотанням прокурора суд неодноразово продовжував строк тримання позивача під вартою.
Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2014 року змінено ОСОБА_1 запобіжний захід тримання під вартою на заставу.
Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2016 року, ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 317, частиною другою статті 307 та частиною другою статті 309 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведенням вчинення ним кримінальних правопорушень.
Таким чином, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 40 місяців 26 днів з 17 липня 2013 року по 13 грудня 2016 року, з яких 11 місяців 27 днів під вартою в слідчому ізоляторі, а саме з 15 серпня 2013 року по 11 серпня 2014 року.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.