Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 188/1328/17
провадження № 61-49040св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Полубан М. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання неправомірним наказу в частині визначення розміру орендної плати.
Позовна заява мотивована тим, що 18 серпня 2009 року між ним та Петропавлівською районною державною адміністрацією був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Петропавлівською районною філією Дніпропетровського регіонального центру земельного кадастру у Державному реєстрі земель 17 березня 2010 року за № 041012900334, відповідно до умов якого йому було передано в оренду земельну ділянку площею 8,8776 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:2092, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, зі сплатою орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 6 вказаного договору оренди земельної ділянки визначено, що договір укладається строком до 14 липня 2014 року, а також передбачено переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк.
Після закінчення терміну дії договору, не отримавши заперечень від орендодавця щодо його поновлення на новий строк, він продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою та своєчасно сплачував орендну плату.
Проте, Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області, правонаступником якого є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, безпідставно та необґрунтовано зволікало з укладенням додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, що стало підставою для звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у справі № 804/19735/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, визнано протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області у поновленні йому договору оренди землі від 18 серпня 2009 року та зобов`язано повторно розглянути вказане питання.
На виконання вказаного судового рішення, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийнято наказ № 4-2292/27-15-СГ від 28 грудня 2015 року "Про поновлення договору оренди земельної ділянки", відповідно до пункту 1 якого поновлено договір оренди земельної ділянки строком на 7 років, а пунктом 2 встановлено річну орендну плату у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки землі.
Посилаючись на невідповідність дій відповідача щодо збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку вимогам статті 30, частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", що порушує його права орендаря, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 28 грудня 2015 року № 4-2292/27-15-СГ "Про поновлення договору оренди земельної ділянки", визнати за ним право на поновлення договору оренди земельної ділянки від 18 серпня 2009 року на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" із встановленням річної орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на поновлення договору оренди земельної ділянки від 18 серпня 2009 року на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" із встановленням річної орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач неправомірно, у порушення вимог статті 30, частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 652 ЦК України в односторонньому порядку підвищив розмір орендної плати з 3% до 8%, змінивши умови договору оренди земельної ділянки, зміна яких допускається за згодою сторін.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишено без задоволення. Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки у разі поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У грудні 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки чинному наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 28 грудня 2015 року № 4-2292/27-15-СГ "Про поновлення договору оренди земельної ділянки", пунктом 2 якого встановлено річну орендну плату у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки землі, не враховано, що такий наказ є волевиявленням державного органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин щодо поновлення договору оренди землі, тобто є рішенням направленим на реалізацію повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, й до таких повноважень суд не має права втручатися. При визначенні розміру орендної плати Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було враховано лист Держгеокадастру від 14 грудня 2015 року № ДС-22-28-0.13-17122/23-15, яким рекомендовано утримуватися від встановлення розміру орендної плати на рівні менше 8% від нормативної грошової оцінки. Поза увагою судів залишилося те, що ніякого автоматичного поновлення договору оренди на тих самих умовах й на той самий строк не могло йти мови, оскільки наказ про поновлення договору оренди землі видано на виконання рішення суду в адміністративній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому 06 лютого 2019 року відзиві, ОСОБА_1 просить касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що судами законно і обґрунтовано визнано за позивачем право на поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та встановлення річної орендної плати у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі з урахуванням індексації. Такі рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, ухваленими з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги не дають підстав для їх скасування.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 18 серпня 2009 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Петропавлівською районною філією Дніпропетровського регіонального центру земельного кадастру у Державному реєстрі земель 17 березня 2010 року за № 041012900334, відповідно до умов якого позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 8,8776 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:2092, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, зі сплатою орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, строком до 14 липня 2014 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року у справі № 804/19735/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, визнано протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області у поновленні ОСОБА_1 договору оренди землі від 18 серпня 2009 року та зобов`язано повторно розглянути вказане питання.
Судовими рішеннями у адміністративній справі № 804/19735/15 встановлено протиправність дій Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області щодо поновлення укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
На виконання вказаних судових рішень, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 28 грудня 2015 року прийняло наказ № 4-2292/27-15-СГ "Про поновлення договору оренди земельної ділянки", згідно пункту 1 якого поновлено договір оренди земельної ділянки від 18 серпня 2009 року строком на 7 років, а пунктом 2 встановлену річну орендну плату у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки землі.
Згідно довідки Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року, ОСОБА_1 заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 8,8776 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:2092, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, станом на 21 вересня 2017 року не має.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.