Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 645/3205/17
провадження № 61-40954св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),
Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Тетяна Дмитрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бровченка І. О., Бурлака І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бєсєди Т. Д., про визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 23 серпня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір дарування 935/1200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою надвірних будівель, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Т. Д.
Позивач вважала договір дарування недійсним, оскільки ОСОБА_2, будучи її дочкою, навмисно ввела її в оману щодо природи правочину, прав
та обов`язків сторін, оскільки в дійсності між сторонами малась домовленість щодо укладення договору довічного утримання, за яким відповідач зобов`язувалась надавати позивачеві певну матеріальну допомогу взамін
на те, що після її смерті відповідач набуде право власності на нерухоме майно.
Також позивач зазначала, що нотаріус під час посвідчення договору
не роз`яснила їй суті правовідносин, що виникають у зв`язку з договором,
не ознайомила її з нормами цивільного законодавства, що регулюють укладений між ними правочин, права та обов`язки сторін та наслідки, в той час, коли відповідач достовірно знала про те, який саме договір буде укладатися і які наслідки реально настануть.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування, укладений 23 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Т. Д. за реєстровим номером 1497. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після укладання оспорюваного правочину фактично передача частки будинку відповідачу не відбулась, позивач й надалі проживає у спірному будинку, відповідач у спірній частині будинку не проживає, її речі у будинку відсутні, комунальні послуги вона не сплачує. Під час укладення договору у позивача було відсутнє волевиявлення безоплатної передачі майна у власність ОСОБА_2, оскільки будь-яке інше житло у позивача відсутнє, вона є особою похилого віку та сама потребує допомоги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 960,00 грн
у рахунок відшкодування сплачених судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що похилий вік позивача на момент укладення спірного договору сам по собі не свідчить про відсутність волі розпорядитись своїм майном шляхом укладення договору дарування. Ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що саме на момент укладення спірного договору дарування стан здоров`я позивача був таким, що вимагав сторонньої допомоги та догляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не зазначив, який закон порушив чи не врахував суд першої інстанції, висновки якого відповідають статтям 203, 229, 717 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України). Суд апеляційної інстанції не допитав свідків, переоцінив докази.
У вересні 2018 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 23 серпня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Т. Д. посвідчено договір дарування 935/1200 часток житлового будинку АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_1 подарувала своїй дочці ОСОБА_2 належні їй 935/1200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
Власником інших 235/1200 частин будинку є ОСОБА_4 - друга дочка позивача.
Згідно з поясненнями позивача та даних технічного паспорта, у спільному користуванні співвласників знаходяться приміщення коридору, кухні, ванни
та вбиральні.
ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в спірному будинку
за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 з 15 серпня 2009 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 та була зареєстрована у спірному будинку до 20 жовтня 2016 року.
20 жовтня 2016 року після укладання договору дарування, ОСОБА_2 знялась з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1,
та зареєструвала своє фактичне місце проживання за місцем реєстрації
її чоловіка: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, на час укладання оспорюваного правочину мала вік майже 78 років.
Відповідно до пояснень позивача, за своїм станом здоров`я та за віком вона потребує сторонньої допомоги та догляду, тому на час підписання договору дарування була переконана, що підписує договір довічного утримання, оскільки мала попередню домовленість зі своєю дочкою ОСОБА_2 про те, що вона буде її доглядати.
Свідки з боку позивача: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 пояснили, що зі слів позивача їм відомо про те, що позивач уклала з ОСОБА_2 договір дарування частини будинку за умови, що ОСОБА_2 буде нею опікуватись та доглядати. До жовтня 2016 року відповідач її доглядала, потім між ними зіпсувались відносини і з того часу ОСОБА_2 її не відвідує, про неї не піклується.
Не оспорював ці обставини і свідок з боку відповідача ОСОБА_5, який пояснив, що ОСОБА_2, як до укладання договору дарування, так і після цього проживала разом з ним за його місцем реєстрації: АДРЕСА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.