ПОСТАНОВА
Іменем України
14 лютого 2020 року
Київ
справа №814/3725/14
адміністративне провадження №К/9901/25915/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року (головуючий суддя - Лісовська Н.В.)
та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Жук С.І., судді - Потапчук В.О., Семенюк Г.В.)
у справі №814/3725/14
за позовом Фермерського господарства "Трансагролідер"
до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2014 року Фермерське господарство "Трансагролідер" (далі - Господарство, позивач, платник) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог Господарство зазначило, що надані позивачем первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Бат Трейд Груп" і ТОВ "Бізнес-Інформ-Акцент" у періоді, що перевірявся та свідчать про правомірність даних податкового обліку позивача.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 14 листопада 2014 року №0000632201; повернуто фермерському господарству "Трансагролідер" судовий збір у сумі 487 грн 20 коп., з Державного бюджету України.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з огляду на те, що позивачем надано первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій не забезпечено повного і всебічного з`ясування та встановлення обставин справи, не надано належної оцінки доводам скаржника про відсутність фактичного виконання укладених між позивачем та ТОВ "Бат Трейд Груп", ТОВ "Бізнес-Інформ-Акцент" договорів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26 липня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначило про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків ТОВ "Бар Трейд Груп" за період лютий-квітень 2014 року, ТОВ "Бізнес-Інформ-Акцент" за період травень 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 16.10.2014 № 32/14-09-22-01/33434699 (далі- Акт перевірки, том 1 а. с. 14-53).
Згідно висновків Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено податковий кредит у сумі 728 353,00 грн. за березень-травень 2014 року;
На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014 №0000632201, яким Господарству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 910 441 грн, з яких за основним платежем - 728 353 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 182 088 грн (т. 1 а. с. 12).
Контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Бат Трейд Груп" і ТОВ "Бізнес-Інформ-Акцент" не мали реального характеру, а надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильності визначених Господарством податкових зобов`язань за наслідками здійснення цих операцій.
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та ПК України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);
Згідно з п. 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, у тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.