ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2020 року
Київ
справа №814/153/16
адміністративне провадження №К/9901/25846/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 (головуючий суддя - Потапчук В.О., судді: Жук С.І., Семенюк Г.В.) у справі № 814/153/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Первомайської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Первомайської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Первомайськ ОДПІ) від 22.10.2015 №0018681702, №0018691702.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_1 оскаржив його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.03.2016.
В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.
Також зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки з набранням з 01.09.2015 чинності Законом України від 17.07.2015 №655-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на платників податків" доповнено Податковий кодекс України пунктом 36 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення". На момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не було представлено суду доказів наявності рішення (вироку) суду по кримінальній справі №32014260000000031, що набрало законної сили. Крім того, вказує, що диспозиція норми підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не встановлює суб`єктний склад, тобто норма податкового закону не врегульовує, що проведення такої перевірки має бути здійснено відповідно до платника податків стосовно якого порушено кримінальну справу за відповідним складом злочину, а підставою для призначення перевірки є відповідна постанова слідчого.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Зеленецьке" за квітень-червень 2014 року, у зв`язку з отриманням постанови слідчого ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Чернівецькій області від 19.03.2015 про призначення позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_1, яка винесена в рамках розслідування кримінальної справи №32014260000000031 внесеної до ЄРДР 06.06.2014 за статтею 205 частиною 2 Кримінального кодексу України відносно ТОВ "Зеленецьке" з врахуванням акту перевірки Хотинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернівецькій області від 03.03.2015 №319/2200/30795974 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Зеленецьке" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період липень 2011 року по вересень 2014 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 07.10.2015 № 702/172/3260123330, в якому відображено висновок про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість в сумі 155910 грн., у т.ч.: за квітень 2014 року в сумі 74 910 грн.; за червень 2014 року 81000 грн., (з них зменшено від`ємне значення 6865 грн. та донараховано ПДВ в сумі 74135 грн.), з огляду на непідтвердження факту здійснення господарської операції за договором поставки № 12/2014 з придбання сої у ТОВ "Зеленецьке".
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.10.2015 №0018681702, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 223567,50 грн. (149045 грн. за основним платежем, 74522,50 грн. за штрафними санкціями) та №0018691702, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6865 грн.
Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок акту перевірки Хотинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернівецькій області від 03.03.2015 №319/2200/30795974 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Зеленецьке" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період липень 2011 року по вересень 2014 року, згідно з яким у ТОВ "Зеленецьке" відсутні підтвердження господарських операцій за квітень 2014 року та червень 2014 року по ФОП ОСОБА_1 . Крім того відповідач посилався у акті перевірки на відсутність довіреностей на отримання продукції від ТОВ "Зеленецьке" та документів, що свідчили б про подальшу реалізацію сої або його використання в господарській діяльності позивача.
В силу приписів статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.