ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2020 року
Київ
справа №2а-1294/10/1670
адміністративне провадження №К/9901/24831/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 (суддя Молодецький Р.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Шевцова Н.В., Макаренко Я.М.) у справі №2а-1294/10/1670 за позовом Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" звернулося до адміністративного суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015, позов частково задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2015, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 у справі №2а-1294/10/1670.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №2а-1294/10/1670 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2020 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 11.02.2020.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на те, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами. На думку відповідача, укладені між позивачем та ТОВ "Анга", ТОВ "Крембудінвест", ТОВ "Нефтекор-СК", ПП "Італ-плюс" правочини є нікчемними, юридичних наслідків в податковому обліку не створюють. У касаційній скарзі відповідач дублює висновки акту перевірки, доводи касаційної скарги є тотожними з аргументами заперечення на позов та апеляційної скарги.
Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, де КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, доводи відповідача не відповідають дійсності та були спростовані у ході судового розгляду.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2009.
За результатами перевірки складено акт 29.12.2009 №6529/23-209/03332033.
Перевіркою встановлено, що позивачем порушені, зокрема:
вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 45543,00грн.;
вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоду, який перевірявся, на загальну суму 36434,00грн.
З акту перевірки слідує, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями, здійсненими з ТОВ "Анга", ТОВ "Нефтекор-СК", ПП "Італ-плюс", ТОВ "Крембудінвест", оскільки:
товарно-транспортні накладні щодо підтвердження здійснення експедиційно-транспортних послуг від ТОВ "Анга" відсутні, ТОВ "Анга" має стан " 7" - внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, згідно податкового звітності ТОВ "Анга" у вказаного товариства відсутні трудові ресурси та виробниче обладнання, податкова звітність та первинні бухгалтерські документи ТОВ "Анга" підписані ОСОБА_7, тоді як директором товариства значиться ОСОБА_2 ;
згідно податкового звітності ТОВ "Крембудінвест" у вказаного товариства відсутні трудові ресурси та виробниче обладнання, з 20.05.2009 директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ "Крембудінвест" став ОСОБА_3, на якого згідно бази даних "Контрагенти" зареєстровано понад 63 підприємства, які мають ознаки фіктивності, підпис та прізвище посадової особи, яка склала податкову накладну від імені ТОВ "Крембудінвест", не встановлено;
товарно-транспортні накладні щодо підтвердження здійснення експедиційно-транспортних послуг від ТОВ "Нефтекор-СК" відсутні, фактичне місцезнаходження ТОВ "Нефтекор-СК" не встановлене, з 04.12.2008 директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ "Нефтекор-СК" став ОСОБА_3, на якого згідно бази даних "Контрагенти" зареєстровано понад 63 підприємства, які мають ознаки фіктивності, згідно податкового звітності ТОВ "Нефтекор-СК" у вказаного товариства відсутні трудові ресурси та виробниче обладнання;
ПП "Італ-Плюс" за юридичною особою не знаходиться, згідно податкового звітності ПП "Італ-Плюс" у вказаного товариства відсутні трудові ресурси та виробниче обладнання. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що договори, укладені позивачем з вказаними суб`єктами господарювання, не спричиняють реального настання правових наслідків, з огляду на що є нікчемними.
15.01.2010 Кременчуцька ОДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення:
№0000052301/0/47, яким визначила позивачу суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток у розмірі 68315,00грн., у тому числі: 45543,00грн. - за основним платежем, 22772,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
№0000052301/0/47, яким визначила позивачу суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість у розмірі 54651,00грн., у тому числі: 36434,00грн. - за основним платежем, 18217,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
За наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.03.2010 №0000052301/1/946, №0000062301/1/947, якими суму податкових зобов`язань залишено без змін.
Не погодившись з прийнятими рішеннями, КП "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" звернулося до суду з позовом про їх скасування.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що наявні у позивача первинні бухгалтерські документи, які підтверджують оплату товарів (робіт, послуг) та їх оприбуткування, не можуть бути безумовною підставою для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.02.2015 рішення попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалюючи рішення, касаційний суд вказав, що в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ "Нефтекор-СК", ТОВ "Крембудінвест", ТОВ "Анга" та ПП "Італ-Плюс" позивач посилався на фактичне виконання сторонами умов укладених договорів та оприбуткування товарів (робіт, послуг), що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Вказані обставини знайшли своє відображення у акті перевірки.
В обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень з підстав нікчемності правочинів, укладених позивачем з контрагентами, податковий орган посилався на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, на реєстрацію суб`єктів господарювання на підставну особу, на відсутність суб`єктів господарювання за місцезнаходженням та юридичною особою, відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та виробничого обладнання.
Разом з цим, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не надали належної правової оцінки тому, що: умовами договорів, укладених позивачем (покупцем) з ТОВ "Анга" та ТОВ "Нефтекор-СК", було передбачено, що транспортування товару здійснюється за рахунок продавця; господарські операції між позивачем та ТОВ "Крембудінвест" і ТОВ "Нефтекор-СК" мали місце у липні-жовтні 2008 року, тоді як перереєстрація вказаних товариств на ОСОБА_3 відбулася 20.05.2009 та 04.12.2008 відповідно; недотримання сторонами умов, визначених у договорі, тягне за собою відповідальність, визначену таким договором або цивільним законодавством, проте не свідчить про безтоварність господарських операцій.
Крім іншого, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилались на те, що вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 05.10.2009 у справі №1-503/2009 ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 200, частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України, та встановлено підроблення документів податкової звітності та платіжних документів ТОВ "Нефтекор-СК", ТОВ "Крембудінвест" та ТОВ "Анга".
Вищий адміністративний суд України вказав, що такі обставини можуть бути підтверджені вироком суду про визнання осіб, які укладали договори та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції. Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що договори від імені ТОВ "Анга" були підписані ОСОБА_7, договір від імені ТОВ "Нефтекор-СК" був підписаний ОСОБА_8, договір від імені ТОВ "Крембудінвест" був підписаний ОСОБА_9 та не встановили, чи містить вказаний вирок посилання на те, що вказані особи (як керівники зазначених суб`єктів господарювання) та, відповідно, ТОВ "Нефтекор-СК", ТОВ "Крембудінвест" і ТОВ "Анга" умисно ухилялися від сплати податкових зобов`язань які виникли за оспорюваними договорами, укладеними з позивачем.
Відтак, касаційний суд дійшов висновку, що судові рішення попередніх інстанцій ухвалені без повного та всебічного з`ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За результатами нового розгляду постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015, позов частково задоволено.
Визнано протиправними та скасовано:
податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 №0000052301/0/47, від 24.03.2010 №0000052301/1/946 в частині визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності (міста або району), у розмірі 50970грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 33980грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16990грн.;
податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 №0000062301/0/48, від 24.03.2010 №0000062301/1/947 в частині визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах), у розмірі 46775грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 27183грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19592грн.;
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості та безпідставності визначення відповідачем позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 36434,00грн. та податку на прибуток в розмірі 45543,00грн., оскільки відсутні порушення в діях позивача при формуванні податкового кредиту, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в цій частині.
Правовідносини, що виникають у зв`язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.