ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О. М.
01 жовтня 2019 року
м. Київ
у справі № 9901/117/19 (провадження № 11-678заі19) за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2019 року (судді Хохуляк В. В., Бившева Л. І., Васильєва І. А., Пасічник С. С., Юрченко В. П.).
Оскаржуваним рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд керувався тим, що Комісія, коли призначила позивачу тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема призначила інтерв`ю з психологом, діяла відповідно до Конституції України на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України. Доводи позивача стосовно закінчення строку повноважень членів ВККС ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 суд відхилив з посиланням на приписи пункту 26 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), відповідно до яких повноваження цих членів ВККС є чинними.
Суд вважав відсутніми підстави, які б свідчили про протиправність дій Комісії щодо призначення позивачу тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, оскільки такі дії належать до повноважень ВККС, визначених Законом.
За наслідками розгляду 01 жовтня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду указаної справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2019 року - без змін.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та зазначила, що позивач, вирішивши брати участь у конкурсному відборі до Верховного Суду, погодився з призначеними його етапами, в тому числі з проведенням інтерв`ю з психологом стосовно нього.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що позивач чітко обумовив межі позовних вимог, які зводяться лише до його незгоди з призначеним стосовно нього інтерв`ю з психологом у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, що, на його думку, є втручанням у його приватне життя. Водночас він належно не обґрунтував такі твердження та не визначив конкретних підстав (проявів) вторгнення у сферу свого особистого і сімейного життя, його житло чи кореспонденцію, не зазначив які наслідки настали від такого вторгнення, який їхній характер та ступінь дії.
Посилання позивача на закінчення строку повноважень членів ВККС ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4, на необхідність перевірки судом відповідності оспорюваного рішення Комісії вимогам статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) як на підстави для визнання дій Комісії протиправними, Велика Палата Верховного Суду вважала такими, що не викликають обґрунтованих сумнівів у законності оскаржуваного рішення, оскільки вони не входять до окресленого позивачем обсягу та суті спору і не можуть оцінюватися судом у межах цього спору. Ці обставини для стверджуваного позивачем порушення його прав не мають доказового значення, оскільки стосуються інших спірних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
З указаними висновками не погоджуюся та висловлюю свою окрему думку.
Суди встановили, що ОСОБА_1 здійснює правосуддя як професійний суддя з 1988 року. У 1992 році Верховна Рада України обрала його суддею безстроково.
Комісія рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі ОСОБА_1 .
Разом з тим Комісія рішенням від 02 серпня 2018 № 185/зп-18 оголосила конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
18 жовтня 2018 року Комісія рішенням № 231/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання у межах конкурсу на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема ОСОБА_1 .
У межах проведення відбору до Верховного Суду, у якому брав участь позивач, рішенням від 30 листопада 2018 року № 290/зп-18 ВККС призначила проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей учасникам конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. Згідно з графіком складення тестування ОСОБА_1 призначено комп`ютерне тестування на 14 грудня 2018 року та інтерв`ю з психологом на 23 грудня 2018 року.
14 грудня 2018 року позивач склав комп`ютерне тестування в межах проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей.
20 грудня 2018 року Комісія розглянула питання про затвердження результатів виконання практичного завдання під час іспиту та загальних результатів іспиту як першого етапу кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду й ухвалила рішення № 323/зп-18, яким, серед іншого, відмовила позивачу в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
23 грудня 2018 року працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «ОС Україна» відмовили ОСОБА_1 в проведенні інтерв`ю з психологом з посиланням на лист Комісії від 21 грудня 2018 року № 21-7617/18 про припинення участі у кваліфікаційному оцінюванні кандидатів на зайняття вакантних посад суддів Касаційного господарського та Касаційного цивільного судів у складі Верховного Суду, щодо яких у межах конкурсу рішенням Комісії від 30 листопада 2018 року № 290/зп-18 призначено проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, у тому числі позивача.
Комісія рішенням від 16 січня 2019 року № 10/зп-19 включила позивача до графіка тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, інтерв`ю з психологом призначила на 30 березня 2019 року.
Листом від 21 січня 2019 року № 21-339/19 відповідач повідомив позивача, що з метою завершення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді рішенням Комісії від 16 січня 2019 року призначено стосовно ОСОБА_1 проведення інтерв`ю з психологом на 30 березня 2019 року.
У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 посилався на те, що спроба застосувати до нього під загрозою звільнення з посади процедуру примусового оцінювання на підставі пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, а також спроба використати позивача без його згоди як об`єкт психологічних досліджень є незаконним втручанням у приватне життя, оскільки такі дії не відповідають національному законодавству та принципу верховенства права.
Дії відповідача щодо примушування його підтверджувати можливість здійснювати правосуддя в місцевому суді за критерієм професійної компетенції є приниженням ділової репутації і відповідно втручанням у приватне життя.
Також позивач посилався на незаконність складу Комісії, вважаючи, що повноваження членів ВККС ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 закінчилися.
Позивач просив визнати неправомірними і такими, що становлять втручання в його приватне життя, дії ВККС щодо намагання примусити позивача під загрозою звільнення проходити примусові психологічні обстеження в межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та зобов`язати Комісію утриматися від вчинення таких дій.
Відповідно до статей 124, 126, 129 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Гарантована Конституцією України незалежність суддів насамперед забезпечується особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною впливу на них у будь-який спосіб; захистом професійних інтересів; підкоренням суддів при здійсненні правосуддя лише закону; особливим порядком притягнення їх до дисциплінарної відповідальності; гарантуванням державою фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів; забороною суддям належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої; притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суду і судді; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; здійсненням суддівського самоврядування.
Зазначені положення Конституції реалізуються, зокрема, в Законі № 1402-VIII,який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний