Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 756/6516/16-ц
провадження № 61-13359св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Биченко Олександр Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року
у складі судді Тітова М. Ю. та постанову Київського апеляційного суду
від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П.,
Сержанюка А. С., Сліпченка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Биченко О. О., про визнання недійним договору дарування частини квартири.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належали
2/3 частини квартири
АДРЕСА_1 , інша 1/3 частина квартири зареєстрована за її сином ОСОБА_1 . Вона та її син зареєстровані та постійно проживають у вказаній квартирі, інші його діти проживають окремо. Відповідачі виїхали на проживання в США, де згодом отримали американське громадянство. У 2012 році відповідачі приїхали на тимчасове проживання в Україну, і оскільки у них не було житла, вона разом з сином дозволили їм проживати у своїй квартирі.
21 травня 2013 року між позивачем та відповідачами укладений договір дарування частини квартири. Вказувала, що участі у відчуженні житла вона не приймала, оскільки є людиною похилого віку, погано чує, має багато хронічних хвороб та не може сприймати відповідні терміни і поняття, а тому не знала та не могла знати, що підписує договір дарування. Відповідачі на початку 2014 року виїхали з квартири, догляду або допомоги від них позивач не отримувала.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_5 просила суд визнати недійсним договір дарування від 21 травня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биченком О. О., зареєстрований в реєстрі за № 889, щодо дарування 2/3 частин квартири
АДРЕСА_1 ., ОСОБА_3,
ОСОБА_4 по 2/9 частин квартири кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
Протокольною ухвалою Оболонського районного суду м. Києва
від 29 травня 2018 року залучено правонаступником ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що уклавши у травні
2013 року договір дарування частини квартири, ОСОБА_5 розпорядилася своєю власністю на власний розсуд. Доказів того, що остання помилялася щодо природи договору суду не надано. Крім того, після укладення договору дарування частини квартири відповідачі прийняли її в дар та зареєстрували за собою право власності
у встановленому законом порядку на неї та зареєстрували у ній своє місце проживання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що права позивача не порушені внаслідок відчуженої квартири на підставі укладеного між сторонами договору дарування. Спірний договір дарування посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку, а відповідачами зареєстровано право власності на частину квартири. У результаті вказаних дій дарувальником було втрачено, а обдаровуваними безоплатно набуто право власності на частину квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення районного суду та постанову апеляційного суду скасувати та задовольнити його позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний договір дарування укладений ОСОБА_5 в супереч її волі, оскільки вона помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, а тому договір дарування має ознаки недійсності.
Зазначає, що померлій ОСОБА_5 на час укладення оспорюваного договору дарування було 92 роки. Після укладення вказаного договору вона була зареєстрована та продовжувала проживати у спірній квартирі до своєї
смерті, несла тягар утримання квартири і сплачувала житлово-комунальні послуги, в силу свого похилого віку та за станом здоров`я вона потребувала стороннього догляду таматеріальної допомоги, передача частини квартири фактично не відбулася, подарована частинаспірної квартири була єдиним її житлом. ОСОБА_5 звернулась з позовною заявою до судупро визнання договору дарування недійсним в силу положень статті 229 ЦК України, вважалаподаровану частину спірної квартири своєю, померла заповідала її своєму синові іправонаступнику ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі
у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.