ОКРЕМА ДУМКА
Судді Великої Палати Верховного Суду
Ситнік О. М.
05 грудня 2019 року
м. Київ
у справі № 9901/158/19 (провадження № 11-597заі19) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (судді Бившева Л. І., Васильєва І. А., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Ханова Р. Ф.).
У поданому до суду у березні 2019 року адміністративному позові ОСОБА_1 просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо тривалого нерозгляду повідомлення судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1. від 25 липня 2018 року про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя;
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 07 лютого 2019 року № 379/0/15-19 в частині затвердження висновку за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленні судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1. від 25 липня 2018 року про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути повідомлення судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1. від 25 липня 2018 року про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що протягом шести місяців відповідач не вчиняв жодних дій щодо розгляду її повідомлення про втручання в її діяльність щодо здійснення правосуддя, а саме не витребував документів, пояснень, не перевірив доводів, викладених у повідомленні судді. Вважала, що член ВРП ОСОБА_8 . помилково вважав, що відсутні підстави для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя без проведення перевірки повідомлення судді, без витребування матеріалів і пояснень та без дотримання розумних строків.
На переконання позивачки, висновок відповідача, що викладені в її зверненні обставини належать до питань організаційного забезпечення роботи суду та їх вирішення не належить до компетенції ВРП, є необґрунтованим, оскільки позивачка не посилалася у повідомленні на те, що стосовно неї з порушенням законодавства здійснюються заходи організаційного забезпечення роботи суду (матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду), які відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням ВРП від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19, здійснюються Державною судовою адміністрацією України і не можуть здійснюватися головою суду.
27 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення у справі, яким відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Суд керувався тим, що оскаржуване рішення відповідача про затвердження висновку члена ВРП про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням судді ОСОБА_1. відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Доводи позивачки про те, що ВРП 25 березня 2019 року без наявності на те правових підстав повторно розглянула її скаргу (повідомлення) та прийняла нове рішення, яке є повністю протилежним оскаржуваному рішенню відповідача, не знайшли свого підтвердження.
З огляду на тривале надмірне навантаження на ВРП, зокрема на члена ВРП ОСОБА_8 , відсутні підстави стверджувати, що вказаний член ВРП зволікав із підготовкою до розгляду повідомлення судді ОСОБА_1. про втручання в її діяльність та зі складанням висновку.
05 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року залишила без змін.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та вважала правильним застосування ВРП норм законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення від 07 лютого 2019 року № 379/0/15-19 в частині затвердження висновку за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленніОСОБА_1 .
При цьому Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що повноваження члена ВРП стосовно складання висновку, зокрема, про відсутність підстав для вжиття відповідних заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, а також повноваження ВРП щодо затвердження відповідного висновку є дискреційними та виключною компетенцією члена ВРП та ВРП відповідно. Оскаржуване рішення відповідача від 07 лютого 2019 року № 379/0/15-19, яким ВРП затвердила висновок від 01 лютого 2019 року, підписали усі члени ВРП, які брали участь у його ухваленні.
Висновок члена ВРП ОСОБА_8. про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, який затверджений оскаржуваним рішенням ВРП, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви. Зокрема, зазначено, що з повідомлення судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1. не вбачається ознак втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя, оскільки відсутні відомості про вплив на суддю з метою схилити її до ухвалення певного рішення, а зазначені в повідомленні обставини належать до питань організаційного забезпечення роботи суду та їх вирішення не належить до компетенції ВРП.
Член ВРП ОСОБА_8 , зважаючи на положення частини третьої статті 73 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), за яким повідомлення судді про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя іншим суддею розглядається в порядку, визначеному цим Законом для розгляду дисциплінарної скарги, надав оцінку лише доводам судді ОСОБА_1., які стосуються дій (бездіяльності) працівників апарату суду. Після складення висновку від 01 лютого 2019 року було здійснено повторне автоматизоване визначення члена ВРП і згідно з відповідним протоколом від 05 лютого 2019 року матеріали передано члену Третьої Дисциплінарної палати ВРП Швецовій Л. А . для розгляду повідомлення про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя іншим суддею в порядку, визначеному законом для розгляду дисциплінарної скарги.
Доводи щодо тривалого нерозгляду членом ВРП ОСОБА_8 повідомлення судді ОСОБА_1. від 25 липня 2018 року визнано необґрунтованими, оскільки Законом № 1798-VIII, Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та Регламентом ВРП, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), не встановлені строки підготовки до розгляду повідомлення судді про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя та складання висновку за результатами розгляду такого повідомлення.
При цьому, пославшись на кількісні показники навантаження на члена ВРП ОСОБА_8 ., Велика Палата Верховного Суду вважала правильним висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що немає підстав стверджувати, що член ВРП ОСОБА_8 зволікав із підготовкою до розгляду повідомлення судді ОСОБА_1. про втручання в її діяльність та зі складанням висновку за результатами розгляду цього повідомлення.
З указаними висновками не погоджуюся та відповідно до статті 34 КАС України висловлюю окрему думку.
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 2003 року обіймає посаду судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.
25 липня 2018 року (за вхідним номером 3884/0/6-18) суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1. звернулася до ВРП з повідомленням про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя, у якому повідомила про пряме втручання в її діяльність шляхом спонукання до винесення неправосудного рішення у кримінальному провадженні за наявності обставин, які виключають її участь у розгляді цієї справи.
На обґрунтування повідомлення про втручання в діяльність судді ОСОБА_1. зазначила, що у кримінальному провадженні № 12018150120000006 вона 25 червня 2018 року постановила ухвалу про самовідвід, яку мотивувала тим, що тривалий час перебувала у дружніх стосунках з батьком обвинуваченого ОСОБА_7 . Постановляючи ухвалу про самовідвід, вона керувалася вимогами статті 369 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), практикою національних судів та міжнародною практикою, виходила з принципу верховенства права. При цьому апарат суду після винесення ухвали про самовідвід судді на порушення статті 35 КПК України не передав справу на повторний автоматизований розподіл. Керівник апарату суду ОСОБА_12. за попередньою домовленістю з суддею ОСОБА_13., який є головою суду, за відсутності на те правових підстав зімітували розгляд нібито її заяви про самовідвід, і суддя ОСОБА_13. постановив ухвалу від 12 липня 2018 року про відмову в задоволенні самовідводу. При цьому суддя ОСОБА_13. проігнорував її повідомлення від 11 липня 2018 року про те, що із заявою про самовідвід вона до суду не зверталася, а вирішила питання про самовідвід процесуально, постановивши про це відповідну ухвалу, та прийняв процесуальне рішення - ухвалу. Однак справа продовжує перебувати у її провадженні. Вважала, що цими діями голова суду, керівник апарату суду та працівники апарату перешкоджають дотриманню розумних строків розгляду справи, порушують права учасників кримінального провадження та втручаються в її діяльність як судді. Також ОСОБА_1. у повідомленні зазначила про втручання в її діяльність з боку голови суду та інших суддів у низці інших справ, перелік яких зазначено в повідомленні.
25 липня 2018 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП зазначене повідомлення судді ОСОБА_1. передано члену ВРП ОСОБА_8. для проведення перевірки.
01 лютого 2019 року член ВРП ОСОБА_8 за результатами перевірки відомостей, викладених у вказаному повідомленні, склав висновок про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, зазначених у статті 73 Закону № 1798-VIII, за повідомленням судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1.
При цьому член ВРП ОСОБА_8, зважаючи на положення частини третьої статті 73 Закону № 1798-VIII, за якими повідомлення судді про втручання в діяльність щодо здійснення правосуддя іншим суддею розглядається в порядку, визначеному цим За