Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 408/3421/17-ц
провадження № 61-36764св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області у складі судді Карягіної В. А. від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Авалян Н. М., Карташова О. Ю., Орлова І. В., від 20 квітня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" (далі - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит") про стягнення заробітної плати.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він працював у ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" з 30 грудня 2011 року. 21 березня 2017 року він був звільнений з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням, проте відповідач не провів з ним повного розрахунку в день звільнення.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 10 968,60 грн, компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 10 446,26 грн, вихідну допомогу у зв`язку із порушенням законодавства про працю у розмірі 47 008,31 грн, компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середньомісячного заробітку по день фактичного розрахунку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 15 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а матеріали цієї цивільної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" перед ОСОБА_1 із заробітної плати за березень 2017 року та не доводять вини ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у передбачені трудовим законодавством України строки, тому підстави вважати, що трудові права ОСОБА_1 порушені, відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що відкриття кримінального провадження за фактом захоплення підприємства не позбавляє відповідача обов`язку здійснити нарахування та виплату належних позивачу грошових коштів, оскільки підприємство відповідно до вимог статті 93 ЦК України здійснює управління і облік фінансово-господарської діяльності за перереєстрованою адресою на території України.
Право на оплату працю є конституційним та його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 43, 55 Конституції України, статтею 16 ЦК України та статтями 4, 5 ЦПК України.
Таким чином, застосування судами при вирішенні цього спору положень статті 617 ЦК України, статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є неконституційним, оскільки фактично призводить до порушення права особи на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2018 року ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" зазначило, що унеможливлення виконання ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" зобов`язань перед ОСОБА_1, передбачених статтями 47, 83, 115, 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, актами тероризму на території Луганської області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін трудового договору, а також мають надзвичайний і невідворотній характер та є підставою для звільнення ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" від відповідальності.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 перебував з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" в трудових відносинах, працюючи у відокрмленому підрозділі "Шахтоуправління Червонопартизанське".
Наказом відповідача від 21 березня 2017 року № 05-н ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Положеннями частини першої статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.