Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 681/7/18
провадження № 61-38837св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області у складі судді Горгулько Н. А. від 20 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О., від 16 травня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору.
В обґрунтування позову вказала, що 28 березня 2008 року між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір, відповідно до умов якого вона отримала кредит у розмір 126 300 грн на строк до 27 березня 2018 року.
Вказаний договір є недійсним, оскільки суперечить положенням Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.
Під час укладення вказаного договору банк не надав їй як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування в письмовій формі повну інформацію про умови кредитування та включив до договору умови, які обмежують права споживача у звʼязку відсутністю у ньому правових обґрунтувань в частині розміру нарахувань. Умови договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, наслідком чого є дисбаланс договірних прав та обовʼязків сторін на шкоду споживача.
У звʼязку з цим, позивач змінивши у січні 2018 року підстави позову, просила суд визнати недійсним кредитний договір від 28 березня 2008 року та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 20 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 16 травня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, які в подальшому виконувалися позичальником, який при цьому не скористався правом на відкликання своєї згоди на укладення цього договору, а тому підстави для визнання такого правочину недійсним відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не отримувала кредитні кошти за спірним договором, оскільки ними протиправно заволоділа інша особа. Під час укладення спірного кредитного договору банк не надав позивачу як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування в письмовій формі повну інформацію про умови кредитування та включив до договору умови, які обмежують права споживача. Суд апеляційної інстанції в порушення вимог закону розглянув справу за відсутності належного повідомлення позивача про її розгляд.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 04 липня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № НМРWGA00000843, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у загальному розмірі 126 300 грн на строк до 27 березня 2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 7.5. кредитного договору детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у додатку № 1 до цього договору.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.