Постанова
Іменем України
07 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 645/2840/17
провадження № 61-44044св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 .
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року у складі судді Бондарєвої І. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області
від 08 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Департамент реєстрації Харківської міської ради, ОСОБА_6, про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням з підстав, передбачених статтею 405 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На обгрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого 05 липня 2001 року відділом приватизації Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" (далі - ВАТ "Турбоатом") він та
ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_1 .
Відповідачі зареєстровані та проживають у самовільно прибудованій до будинку АДРЕСА_2 .
Посилаючись на те, що відповідачі не є членами його родини, з 1998 року не проживають у будинку АДРЕСА_1 , а їх реєстрація за вказаною адресою порушує його права, як власника житла, просив визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правом на звернення до суду наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, тоді як ОСОБА_1 не довів, що проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_2 перешкоджає йому у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у будинку АДРЕСА_1 ще до набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , їх реєстрація була здійснена у встановленому законом порядку за згодою попереднього наймача, відповідачі мають окремий рахунок для оплати житлово-комунальних послуг, відповідач ОСОБА_5 у будинку не зареєстрований. Посилання позивача на те, що відповідачі проживають у самочинно збудованій прибудові, не мають істотного значення для вирішення питання про визнання їх такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1, оскільки зазначене не порушує його житлових прав, і вони не позбавлені можливості у встановленому законом порядку оформити право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вересні 2018 року, ОСОБА_1 просив скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 квітня
2018 року і постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 серпня
2018 року, та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що встановивши, що квартира АДРЕСА_2 є самочинною прибудовою до одноквартирного житлового будинку, належного на праві спільної сумісної власності йому та ОСОБА_6, що розташована на прибудинковій території, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про недоведеність порушення відповідачами його права власності, оскільки здійснивши самочинне будівництво на прибудинковій території, відповідачі без його згоди самовільно захопили належну йому земельну ділянку, чим порушили гарантоване статтею 41 Конституції України право власності. Суди не з`ясували наявності дозволу ОСОБА_1 на реєстрацію відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 . Оскільки самочинне будівництво не створює та не надає особі, яка його здійснила, будь-яких юридичних прав та обов`язків, суд апеляційної інстанції мотивуючи оскаржуване судове рішення безпідставно послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кривіцька і Кривіцький проти України" ("Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine", заява № 30856/03).
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3, у якому вона просила поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги отримала 19 жовтня 2018 року, а тому вона не мала змоги надати відзив у встановлений судом строк до 16 жовтня 2018 року.
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити ОСОБА_3 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1, та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, та дійшли обгрунтованого висновку, що відповідачі жодним чином не перешкоджають родині позивача у користуванні квартирою АДРЕСА_1, а питання самочинного будівництва квартири АДРЕСА_2 не було предметом зазначеного позову. Прибудова, у якій проживають відповідачі, була здійснена на початку 1970-1975 років, на той час будинок АДРЕСА_1 знаходився на балансі ВАТ "Турбоатом", яке як балансоутримувач будинку, не заперечувало проти зазначеної прибудови, підтвердженням чого є відкриття їм окремого особового рахунку. Право власності на будівлю та земельну ділянку позивач отримав у 2001-2005 роках, при цьому йому було достеменно відомо про наявність прибудованої до будинку АДРЕСА_2 та тривале проживання у ній відповідачів. Не є обгрунтованими і твердження ОСОБА_1 про те, що відповідачі самовільно без його згоди зареєстровані за вказаною адресою, оскільки ОСОБА_2 проживає у будинку АДРЕСА_1 з моменту народження, тобто з 1956 року, зареєстрована -
з 24 квітня 1972 року, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - з 30 червня
1998 року.
У відповіді на відзив, що надійшов до Верховного Суду у грудні 2018 року, ОСОБА_1 зазначив, що вирішуючи спір, суди не звернули увагу на те, що належна йому та ОСОБА_6, квартира АДРЕСА_1 – це одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначаючи, що реєстрація відповідачів у квартирі АДРЕСА_2, не порушує права позивача, місце проживання якого зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1, суди не звернули увагу на відсутність відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 саме у квартирі АДРЕСА_2 . Суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин норми статей 71, 72 Житлового кодексу Української РСР, незважаючи на те, що ОСОБА_2 у 1974 році вибула зі спірного домоволодіння за місцем проживання чоловіка, а повернулася назад лише
у 1975 році, тобто понад 6 місяців не проживала у будинку АДРЕСА_1 . Проживання відповідачів у самочинній прибудові до житлового будинку (квартирі АДРЕСА_2 ), з огляду на набуття у власність сім`єю ОСОБА_7 у порядку приватизації права власності на будинок АДРЕСА_1 в цілому та на земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, об`єктивно порушує право приватної власності позивача та членів його сім`ї на житло та на землю.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації ВАТ "Турбоатом" 05 липня 2001 року,
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 .
З технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_3, складеного станом на 04 березня 2001 року, убачається, що зазначене домоволодіння складається з житлового будинку з надвірними будівлями, розташованими на земельній ділянці площею 597,00 кв. м, розподіленого на дві частини: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .