Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 681/480/18
провадження № 61-11148св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Понінківський картонно-паперовий комбінат" в особі арбітражного керуючого Дейнеки Миколи Івановича,
особа, яка не брала участі у справі, щодо прав і обов`язків якої ухвалено рішення - виконавчий комітет Понінківської селищної ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом і просили визнати дійсним договір купівлі-продажу нежилих будівель від 12 лютого 2013 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Понінківський картонно-паперовий комбінат" (далі - ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат") в особі арбітражного керуючого Дейнеки М. І. та ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності на зазначене майно.
Позов мотивований тим, що 01 квітня 2008 року ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат" продало позивачам нежиле приміщення загальною площею 939,9 кв. м, розташоване в АДРЕСА_1 .
Рішенням Полонського районного суду від 19 травня 2010 року зазначений договір купівлі-продажу визнано нікчемним і зобов`язано продавця повернути ОСОБА_1, ОСОБА_2 гроші, отримані за продаж нежилого приміщення у сумі 188 400,00 грн.
12 лютого 2013 року позивачі уклали з ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат" в особі арбітражного керуючого Дейнеки М . І. договір купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до якого придбали нерухоме майно, а саме, нежилу будівлю, розташовану на АДРЕСА_1, загальною площею 746,2 кв. м. У зазначеному договорі визначені всі істотні умови, зокрема, вартість майна, строки оплати, умови передачі.
Кошти, сплачені при купівлі нерухомого майна у 2008 році, товариством повернуті не були, а тому вважаються сплаченими в рахунок договору купівлі-продажу від 12 лютого 2013 року.
Згідно з актом приймання-передачі позивачі прийняли у власність у рівних частках нежилу будівлю, загальною площею 746,2 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 .
Позивачі виконали свої зобов`язання за договором, а саме, сплатили продавцю всю суму коштів за придбане нерухоме майно, прийняли його та фактично ним користуються, виготовили технічний паспорт. Арбітражний керуючий ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат" Дейнека М. І., незважаючи на їхні неодноразові звернення, понад п`ять років ухиляється від нотаріального посвідчення вищезгаданого договору купівлі-продажу, через що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позбавлені можливості здійснити державну реєстрацію придбаного ними об`єкту нерухомості. Позивачі вважають, що відповідно до частини другої статті 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підстави визнати договір купівлі-продажу нежилої будівлі дійсним та визнати за ними право власності на спірну будівлю.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року визнано дійсним договір купівлі-продажу нежилих будівель від 12 лютого 2013 року, укладений між ВАТ "Понінківський картонно- паперовий комбінат" в особі Дейнеки Миколи Івановича (продавець) з однієї сторони та ОСОБА_1, ОСОБА_2 (покупці) з другої сторони, згідно з яким продавець продав покупцям нежилу будівлю на АДРЕСА_1, загальною площею 746,2 кв. м, визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності на вказане майно.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що продавець ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат" в особі Дейнеки М. І. і покупці ОСОБА_1, ОСОБА_2 дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу майна, кожна із сторін повністю виконала взяті на себе зобов`язання, зокрема, продавець передав покупцям майно, а останні повністю сплатили за нього кошти. Разом з тим, відповідач не вчиняє протягом тривалого часу будь-яких дій щодо нотаріального посвідчення договору, незважаючи на неодноразові усні звернення з цього приводу позивачів, а тому відповідно до частини другої статті 220 ЦК України суд може визнати такий договір дійсним.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області задоволено, рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат" в особі арбітражного керуючого Дейнеки М. І. про визнання договору купівлі-продажу нежилих будівель дійсним, визнання права власності на нерухоме майно закрито.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 26 червня 2013 року внесено запис про державну реєстрацію припинення у зв`язку з визнанням банкрутом ВАТ "Понінківський картонно-паперовий комбінат" без правонаступництва. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 червня 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надіслали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року, в якій просили постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховним Судом ухвалою від 29 липня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Верховним Судом ухвалою від 27 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 12 лютого 2013 року є укладеним, не визнаний недійсним, а факт нездійснення його нотаріального посвідчення з причин, наведених у рішенні суду першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та є доведеним. Тому рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм чинного законодавства.
Під час розгляду справи судом першої інстанції правомірно не залучений виконавчий комітет Понінківської селищної ради, оскільки він не є ні власником, ні користувачем згадуваного вище майна. Факт взяття Понінківською селишною радою спірного нерухомого майна на облік як безхазяйного і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна не є фактом, що вказує на те, що виконавчий комітет Понінківської селищної ради має певні права чи обов`язки щодо даного майна.
Виконавчий комітет Понінківської селищної ради є виконавчим органом Понінківської селищної ради в розумінні статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а не представницьким органом місцевого самоврядування.
В.о. Понінківського селищного голови Ціхановська Т. О. дізналася про існування рішення суду першої інстанції у липні 2018 року, після чого вона ж підписала від імені Понінківської селищної ради апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. 11 вересня 2018 року дана посадова особа подала до Апеляційного суду Хмельницької області заяву про відмову від апеляційної скарги, яку ухвалою апеляційного суду від 26 вересня 2018 року прийнято та закрите апеляційне провадження у справі. Тому не було підстав для поновлення строків апеляційного оскарження і його відкриття за апеляційною скаргою виконавчого комітету Понінківської селищної ради.
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням принципу юридичної визначеності та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.