Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 725/3265/18
провадження № 61-11251св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальна медична установа "Міська стоматологічна поліклініка",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 14 лютого 2019 року в складі судді Скуляк І. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 травня 2019 року в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунальної медичної установи "Міська стоматологічна поліклініка" (далі - КМУ "Міська стоматологічна поліклініка") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що він працював у КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" на посаді завідувача виробництва ортопедичного відділення з 30 травня 2016 року по день звільнення - 17 травня 2018 року.
Наказом КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" від 24 квітня 2018 року №76-вп йому надано відпустку за ненормований робочий день на три календарні дні з 15 по 17 травня 2018 року, проте наказом КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" від 17 травня 2018 року його звільнено з посади завідувача виробництва ортопедичного відділення КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" у зв`язку із скороченням посади завідувача виробництва, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Позивач вважає, що скорочення штату КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" не відбулося, оскільки зміни в штатний розпис не були внесені ані до його звільнення з посади 17 травня 2018 pоку, ані після звільнення, а тому звільнення відбулося незаконно в останній день відпустки з ініціативи власника.
Враховуючи вищевикладене, уточнивши в ході судового розгляду позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" про звільнення від 17 травня 2018 року №07-зв.; поновити його на посаді завідувача виробництва ортопедичного відділення КМУ "Міська стоматологічна поліклініка"; стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку 237,744 грн за один робочий день, а також стягнути на його користь з відповідача компенсацію моральної шкоди у зв`язку з незаконним звільненням та незаконним накладенням дисциплінарних стягнень у розмірі 30 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 14 лютого 2019 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 18 лютого 2019 року, позов задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача виробництва ортопедичного відділення з 17 травня 2018 року на 18 травня 2018 року. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що у відповідача дійсно відбулись зміни у зв`язку з скороченням штату, і він виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України, запропонувавши позивачу іншу посаду, а саме посаду техніка зубного, яка була єдиною вакантною посадою, що існувала в Установі з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, однак ОСОБА_1 відмовився від запропонованої посади. Проте враховуючи що звільнення позивача із займаної посади з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, проведено в останній день його відпустки 17 травня 2018 року, суд першої інстанції дійшов висновку про зміну дати звільнення ОСОБА_1 на його перший робочий день після закінчення відпустки - 18 травня 2018 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 14 лютого 2019 року залишено без змін. Додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 18 лютого 2019 року змінено. Компенсовано судові витрати в розмірі 1762 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо незаконності та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки звільнення позивача з займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням трудового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій заявник, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що імперативна норма щодо заборони звільнення працівника з ініціативи роботодавця за частиною третьою статті 40 КЗпП України поширюється як на період тимчасової непрацездатності працівника, так і на час перебування його у відпустці, що підтримується правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, від якого Велика Палата Верховного Суду не відступала. Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України, а відтак, встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Також суди не навели жодних мотивів відмови у задоволенні позовної вимоги про компенсацію моральної шкоди у зв`язку із систематичним порушенням його трудових прав накладенням незаконних дисциплінарних стягнень.
У вересні 2019 року позивач подав до касаційного суду клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
Відзив до суду касаційної інстанції не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 725/3265/18 з Першотравневого районного суду м. Чернівців.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2019 року вказана справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу № 725/3265/18 призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" на посаді завідувача виробництва ортопедичного відділення у період з 30 травня 2016 року по 17 травня 2018 року.
Наказом № 156-к від 06 грудня 2017 року "Про зміну штатного розпису" внесено зміни в штатний розпис установи а саме: скорочено з 12 лютого 2018 року посаду завідувача виробництва - 1,0 штатну посаду.
Наказом КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" № 15-к від 12 лютого 2018 року скорочено та виведено з штатного розпису ортопедичного відділення 1,0 штатної посади завідувача виробництва. Повідомлено ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади.
Наказом КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" від 24 квітня 2018 року №76-вп йому надано відпустку за ненормований робочий день на три календарні дні з 15 по 17 травня 2018 року.
Отже, 17 травня 2018року позивач перебував у додатковій відпустці.
Разом з тим, наказом КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" від 17 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача виробництва ортопедичного відділення КМУ "Міська стоматологічна поліклініка" у зв`язку із скороченням посади завідувача виробництва, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.
Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.