Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 202/1046/17
провадження № 61-39998св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В. (суддя-доповідач), | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю., | Погрібного С. О., |
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державний заклад "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України",
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України"на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2017 року у складі судді Бєльченко Л. А. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України" (далі - ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України"), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що наказом від 18 серпня 2014 року її, кандидата медичних наук, звільнено з посади доцента кафедри фтизіатрії ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" у зв`язку із закінченням строку трудового договору 31 серпня 2014 року. Проте відповідач до цього часу не видав їй трудову книжку, не зважаючи на її неодноразові вимоги, тому зобов`язаний змінити дату її звільнення із 31 серпня 2014 року на дату видачі трудової книжки.
Крім того, звільнивши її, відповідач не провів з нею повного розрахунку. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року на її користь із відповідача стягнуто недоплату заробітної плати за липень-серпень 2013 року у розмірі 328,30 грн, яка на цей час ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" їй також не виплачена.
Станом на день її звільнення - 31 серпня 2014 року вона мала право на отримання від ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 01 вересня 2013 року по 14 серпня 2014 року у сумі 71 532,0 грн, на компенсацію за невикористану відпустку в сумі 10 315,07 грн, на недонараховану заробітну плату за період із 15 по 31 серпня 2014 року (за десять робочих днів) у сумі 502,09 грн та на інші виплати, частину з яких відповідач їй виплатив лише 12 червня 2015 року. Відповідач із затримкою майже на рік виплатив їй 86 102,01 грн.
Належна їй компенсація за затримку розрахунку за попередні періоди присуджена такими рішеннями Індустріального районного суду м. Дніпропетровська: від 02 березня 2015 року у справі № 202/11754/14-ц за час затримки розрахунку при звільненні із 31 серпня 2014 року по 02 березня 2015 року; від 21 травня 2015 року у справі № 202/3151/15-ц стягнуто компенсацію за час затримки остаточного розрахунку із 02 березня по 29 квітня 2015 року; від 30 червня 2015 року у справі № 202/4596/15-ц стягнуто компенсацію за час затримки остаточного розрахунку із 30 квітня 2015 року по 14 червня 2016 року; від 06 жовтня 2015 року у справі № 202/5687/15-ц стягнуто компенсацію за час затримки остаточного розрахунку із 01 липня по 06 жовтня 2015 року. Загалом із відповідача примусово стягнуто за вказаними рішеннями 79 281,78 грн. Індекс інфляції за період із 31 серпня 2014 року по 18 лютого 2016 року склав 159,3 відсотки. Тому з відповідача на її користь підлягає стягненню компенсація інфляційних збитків у сумі 12 629,59 грн (79 281,78 грн х 159,3/100).
Із моменту першого її звільнення із вересня 2013 року по вересень 2017 року відповідач здійснив перше перерахування у серпні 2014 року у сумі 2 222,50 грн; друге перерахування відповідач здійснив у березні 2015 року у сумі 20 706 грн одним платежем, а не помісячно. А тому зобов`язаний здійснити повне перерахування обов`язкових податків та платежів помісячно, починаючи з дати її звільнення.
У зв`язку з невидачею трудової книжки, внаслідок чого вона не змогла працевлаштуватися, її трудові права порушені, чим завдано їй моральної шкоди.
Враховуючи наведені обставини, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд зобов`язати відповідача видати їй належним чином завірену трудову книжку, змінивши дату її звільнення з 31 серпня 2014 року на дату постановлення судом рішення, та видати копію наказу про звільнення; стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 30 серпня 2016 року до повної виплати остаточного розрахунку, що на 29 листопада 2017 року становить 255 000,57 грн; стягнути із відповідача втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з серпня 2014 року по червень 2015 року у сумі 13 509,56 грн, а з 31 серпня 2014 року по 18 лютого 2016 року - у сумі 12 629,59 грн; зобов`язати відповідача здійснити сплату обов`язкових податків у відповідні фонди згідно з судовими рішеннями із вересня 2013 року по вересень 2017 року, стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 3 200,00 грн; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" на користь ОСОБА_1 компенсацію інфляційних збитків за період із серпня 2014 року по червень 2015 року у розмірі 13 509,56 грн; компенсацію інфляційних збитків за період із 31 серпня 2014 року по 18 лютого 2016 року у розмірі 12 629,59 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача видати трудову книжку, змінити дату її звільнення у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки та виплати середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, оскільки відповідач вжив усіх передбачених законодавством заходів щодо вручення ОСОБА_1 трудової книжки, а саме: надсилав листи-повідомлення, за місцем проживання позивача виїжджала комісія, в судовому засіданні під час розгляду іншої справи за участі сторін. Позивачем пропущений строк звернення до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку із 30 серпня 2016 року ненарахованої заробітної плати за липень-серпень 2013 року в розмірі 328,30 грн. Судовим рішенням стягнуто із відповідача на користь позивача грошові кошти у загальній сумі 86 103,01 грн (період із серпня 2014 року), які перераховані позивачеві 12 червня 2015 року, а тому остання має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги. Також судовими рішеннями стягнуто із відповідача на користь позивача 79 281,78 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 31 серпня 2014 року по 18 лютого 2016 року, у зв`язку із чим із відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація інфляційних збитків за указаний період.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року апеляційну скаргу ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_1 до ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення. Стягнуто із ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 30 серпня 2016 року до 05 червня 2018 року в сумі 6 959,96 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновок місцевого суду про порушення позивачем тримісячного строку звернення до суду за захистом свого права, передбаченого статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України, є безпідставним, оскільки для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатись про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталась затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зменшеному розмірі, з урахуванням спірної суми, на яку позивач мала право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У липні 2018 року ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині, скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми статті 34 Закону України "Про оплату праці", статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та безпідставно нарахували інфляційні втрати на виплати, які не підлягають індексації. Апеляційній суд безпідставно стягнув із відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 30 серпня 2016 року по 05 червня 2018 року, оскільки позивач звернувся до суду із цією вимогою із пропуском тримісячного строку, який необхідно розраховувати із моменту коли позивач дізнався про те, що відповідач, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з нею, а саме із 14 грудня 2015 року - дня ухвалення судового рішення про стягнення із відповідача на користь позивача ненарахованої заробітної плати за липень-серпень 2013 року. Крім того, вина відповідача у порушенні строку виплати належних позивачеві сум відсутня, оскільки остання не зверталася до суду для отримання виконавчого листа для виконання рішення про стягнення ненарахованої заробітної плати.
У листопаді 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України", у якому заявник просить частково задовольнити вказану касаційну скаргу та скасувати рішення апеляційного суду в частині визначення розміру стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" підлягає частковому задоволенню із таких підстав.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_1 працювала у ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" доцентом кафедри фтизіатрії.
Наказом від 18 серпня 2014 року № 576-о ОСОБА_1 звільнено 31 серпня 2014 року згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року із ДЗ "Дніпропетровська медична академія МОЗ України" на користь ОСОБА_1 стягнуто ненараховану заробітну плату за липень-серпень 2013 року в розмірі 328,30 грн.
Позивач неодноразово зверталася до суду із позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.
Так, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2015 року у справі № 202/11754/14-ц із відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 38 150,48 грн за період із 31 серпня 2014 року по 02 березня 2015 року; рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2015 року у справі № 202/3151/15-ц, зміненим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2015 року, із відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 11 922,40 грн за період із 03 березня 2015 року по 29 квітня 2015 року; рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2015 року у справі № 202/4596/15-ц, зміненим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2015 року, із відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 8 643,45 грн за період із 30 квітня по 12 червня 2015 року; рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2015 року у справі № 202/5687/15-ц із відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 01 липня по 06 жовтня 2015 року у розмірі 20 565,45 грн; рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року у справі № 202/7385/15-ц, зміненим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року, із відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 2 000,00 грн за період із 07 жовтня по 30 грудня 2015 року; рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2016 року у справі № 202/1799/16-ц, зміненим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2016 року, із відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 900,00 грн за період із 31 грудня 2015 року по 06 квітня 2016 року; рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року у справі № 202/2582/16-ц із відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 11 922,00 грн за період із 07 квітня по 06 червня 2016 року; рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2016 року у справі № 202/4914/16-ц із відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 1 500,00 грн за період із 07 червня по 29 серпня 2016 року.
Нормативно-правове обґрунтування
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівнику не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а у разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Щодо компенсації працівникам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати
Відповідно до статті 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.