Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа 750/5173/17
провадження № 61-16768 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду
м. Чернігова у складі судді Литвиненко І. В. від 03 травня 2018 року
та постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Лакізи Г. П., Бечка Є. М., Євстафієва О. К. від 01 серпня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 12 серпня 2010 року
між ОСОБА_3, з якою у подальшому 29 травня 2012 року, вона уклала договір про відступлення права вимоги, та ФОП ОСОБА_2
було укладено договір позики з наданням останньому коштів у розмірі 510 000,00 грн на строк до 30 серпня 2015 року. 31 серпня 2012 року були внесені зміни до пункту 4 договору позики, згідно з якими погашення позики здійснюється позичальником у кінці терміну договору - 30 серпня
2015 року.
Вказувала, що відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, кошти не повернув.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд позов задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_2
2 109 344,64 грн, а саме: 496 262,12 грн заборгованості за договором позики, 553 392,34 грн процентів за період з 01 жовтня 2013 року по 31 січня
2018 року, 396 832,94 грн пені по несплаченій позиці за період з 30 вересня 2015 року по 31 січня 2018 року, 285 438,48 грн пені по несплачених відсотках за період з 30 червня 2015 року по 31 січня 2018 року,
224 570,23 грн інфляційних втрат по своєчасно несплаченим процентам за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2017 року, 152 848,73 грн інфляційних втрат по своєчасно несплаченій позиці за період з 01 вересня 2015 року по 31 грудня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 травня
2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 496 254,46 грн заборгованості за тілом кредиту, 505 808,03 грн заборгованості
за відсотками, 187 056,56 грн пені за прострочення сплати відсотків
по кредиту, 232 878,64 грн пені за прострочення сплати тіла кредиту,
152 846,37 грн інфляційних втрат за прострочення сплати заборгованості
за тілом кредиту та 181 095,98 грн інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків по кредиту, а всього - 1 756 140,04 грн.
В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь держави 7 695,54 грн судового збору.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував свої зобов`язання за договором позики
від 12 серпня 2010 року, унаслідок чого утворилась заборгованість.
Разом з цим, у розрахунках позивача наявні математичні помилки,
а, крім того, нараховувались відсотки, пеня та інфляційні втрати на заборгованість, яка ще не виникла у поточному місяці, а тому такі розрахунки не можна брати до уваги. Розрахунок заборгованості
від 18 квітня 2018 року, наданий позивачем, узгоджується із розписками про отримання коштів, відтак, суд першої інстанції частково з ним погодився. Правомірність зарахування коштів на погашення пені узгоджується з положеннями статті 534 ЦК України.
Крім того, суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи відповідача про те, що несплата коштів відбувалася з вини кредитора, оскільки боржник сплачував у рахунок сплати боргу за договором позики
грошові кошти на часткове погашення пені та відсотків. При цьому дії щодо часткового погашення відсотків та пені свідчать про визнання боржником всієї суми боргу.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, апеляційну скаргу
ФОП ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 травня 2018 року змінено, зменшено: розмір стягнутої з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 12 серпня
2008 року з 1 756 140,04 грн до 1 010 618,20 грн, з яких: заборгованість
за тілом позики - 475 130,66 грн, заборгованість по несплаченим відсоткам - 146 781,78 грн, інфляційні втрати за тілом позики - 163 662,08 грн, інфляційні втрати за відсотками - 818 12,87 грн, пеня за тілом позики -
108 199,60 грн, пеня по несплаченим відсоткам - 35 031,21 грн;
розмір стягнутого з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судового збору
з 7 695,54 грн до 3 832,80 грн.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова
від 03 травня 2018 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 8 849,07 грн
у рахунок часткового відшкодування витрат по оплаті експертизи.
Компенсовано ФОП ОСОБА_2 з державного бюджету 7 735,20 грн
у рахунок часткового відшкодування витрат по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи
та вимогам законодавства.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позика ФОП ОСОБА_2 надавалась не одним платежем, а двома частинами, проте розрахунок платежів, складений позивачем 18 квітня 2018 року і взятий за основу судом першої інстанції, здійснений як при видачі позики однією сумою, а не двома платежами. При цьому розмір щомісячного платежу умовами договору не передбачений.
Апеляційний суд вказав, що нарахування процентів за користування позикою у розмірі 24 відсотків річних належить здійснювати лише до дня повернення позики, а при визначенні розміру пені, що належить стягнути
з відповідача, враховано положення частини третьої статті 551 ЦК України, про те, що розмір пені не повинен суперечити засадах справедливості, добросовісності й розумності та може бути зменшений.
Доводи позивача про те, що висновок експерта складений з грубим порушенням законодавства, апеляційний суд визнав необґрунтованими, як і доводи про неправильне застосування до спірних правовідносин частини першої статті 264 ЦК України, так як переривання позовної давності визнанням боргу не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року й змінити рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 травня 2018 року, задовольнивши її позовні вимоги повністю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 11 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 750/5173/17 із Деснянського районного суду м. Чернігова та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції призначив судово-економічну експертизу з порушенням частини другої статті 113 ЦПК України, оскільки може бути призначена повторна експертиза іншому експерту, а не додаткова, так як первинну експертизу суд до уваги не взяв. Експерт при розрахунку заборгованості не взяв до уваги графік щомісячних платежів, який знаходиться у матеріалах справи, розрахунок інфляційних втрат здійснено всупереч вимог статті 625 ЦК України, а також невірно застосував шестимісячний строк позовної давності по пені згідно вимог
ГК і ГПК України, який до фізичної особи застосуванню не підлягає.
Крім того, апеляційний суд не врахував положення пункту 5 договору позики, відповідно до якого, проценти нараховуються до дня повернення позики, що суттєво вплинуло на визначення розміру заборгованості.
Вказує, що боржник визнав свій борг разом з пенею та інфляційними втратами, що підтверджується матеріалами справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року від ФОП ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення,
а постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року -
без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 серпня 2010 року між ОСОБА_3 (позикодавець) та ФОП
ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики на суму
510 000 грн, з терміном повернення - 30 серпня 2015 року, за яким 247 978,00 грн надаються ФОП ОСОБА_2 після оформлення договору іпотеки, а решта коштів - 262 022,00 грн протягом трьох місяців з дня надання першого траншу. Факт надання коштів за договором підтверджується особистими розписками ФОП ОСОБА_2 (а. с. 3-4, т. 1).
ФОП ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_3 вищезазначену суму боргу за адресою: АДРЕСА_1
(пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 3 договору позики ФОП ОСОБА_2 зобов`язується сплачувати відсотки щомісячно у розмірі 24 відсотків річних не пізніше останнього числа кожного поточного місяця, які нараховуються на залишок боргу.
Пунктом 4 договору передбачено, що погашення позики здійснюється
ФОП ОСОБА_4 шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів протягом всього строку дії договору починаючи з вересня
2010 року. За рахунок кожного платежу здійснюється погашення щомісячних процентів за користування позикою та погашення частини позики.
Пунктом 7 договору встановлена відповідальність за прострочення
ФОП ОСОБА_2 зобов`язань з погашення позики та/або сплати процентів за її користування більше 10 (десяти) днів, у вигляді сплати пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов`язань.
Розписками від 12 серпня 2010 року та від 08 вересня 2010 року підтверджується факт отримання ФОП ОСОБА_2 грошових коштів
за договором позики в розмірі 247 978,00 грн та в розмірі 262 022,00 грн відповідно (а. с. 84-85, т. 1).
31 серпня 2012 року сторонами були внесені зміни до договору позики, згідно із якими, пункт 4 договору позики викладено у такій редакції: "Погашення позики здійснюється Позичальником у кінці терміну цього договору - 30 серпня 2015 року" (а. с. 4, т. 1).
29 травня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір відступлення права вимоги по зобов`язанням ФОП ОСОБА_2 перед первісним кредитором за договором позики від 12 серпня 2010 року на загальну суму 1 620 989,23 грн (а. с. 5, т. 1).