Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 517/484/18-ц
провадження № 61-19807св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача -адвокат Твердохліб Вадим Юрійович,
відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Твердохліба Вадима Юрійовича, на постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права довічного успадковуваного володіння землею.
Позовна заява мотивована тим, що 25 січня 1992 року на підставі рішення Фрунзівської районної Ради народних депутатів Одеської області № 84-ХХІ йому надано у довічне успадковування володіння земельну ділянку, площею 43,40 га, у тому числі: 43,20 га - рілля, 0,20 га - дорога, для ведення селянського (фермерського) господарства.
25 лютого 1992 року на виконання вищевказаного рішення інженером відділу по земельних ресурсах і земельній реформі ОСОБА_2 проведено передачу в натурі земельної ділянки площею 43,40 га.
У 1992 році на виконання вищевказаного рішення Фрунзівською районною Радою народних депутатів Одеської області було оформлено та видано йому державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею.
З метою ведення селянського (фермерського) господарства ним створено та зареєстровано селянське (фермерське) господарство "Росток".
22 червня 2017 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на встановлення та відновлення меж земельної ділянки площею 43,4 га, що розташована на території Йосипівської сільської ради Захарівського району Одеської області.
Листом від 19 липня 2017 року № 27-15-0.3-8051/2-17 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило у наданні дозволу на відновлення меж земельної ділянки у зв`язку з тим, що у державному акті на право довічного успадковуваного володіння землею відсутні реєстраційні відомості.
ОСОБА_1 , посилаючись на те, що він позбавлений можливості оформити право довічного успадковуваного володіння землею через відсутність реєстраційних відомостей у державному акті, просив суд: визнати за ним право довічного успадковуваного володіння землею, загальною площею 43,40 га, у тому числі: 43,20 га - рілля, 0,20 га - дорога, згідно з державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого на підставі рішення Фрунзівської районної Ради народних депутатів Одеської області від 25 січня 1992 року № 84-ХХІ, для ведення селянського (фермерського) господарства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 листопада 2018 року у складі судді Тростенюка В. А. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право довічного успадковуваного володіння землею загальною площею 43,40 га, у тому числі: 43,20 га - рілля, 0,20 га - дорога, згідно з державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого у 1992 році Фрунзівською районною Радою народних депутатів Одеської області, на підставі рішення Фрунзівської районної Ради народних депутатів Одеської області від 25 січня 1992 року № 84-ХХІ, для ведення селянського (фермерського) господарства.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що підпунктом другим пункту 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" визначалось, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задоволено частково.
Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 листопада 2018 року скасовано.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру в Одеській області судові витрати у розмірі 1 057,20 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадкованого володіння, дійсно має законне право на таке володіння. Крім того, на відповідні відносини поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид "мирного володіння майном" в розумінні Конвенції та як речове право, захищене статтею 41 Конституції України), але і обмежують національного законодавця у можливості припинити відповідне право чи істотно обмежити його зміст (втрутитися у право).
Проте позивач фактично не погодився з діями Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо надання дозволу на встановлення та відновлення меж земельної ділянки.
Предметом спору у цій справі є правовідносини, які виникають з права довічного успадковуваного володіння землею, тому вони є такими, що нерозривно пов`язані з правами та обов`язками Фрунзівської районної державної адміністрації Одеської області, Йосипівської сільської ради Захарівського району Одеської області, які не залучені до участі в справі.
В апеляційного суду відсутні правові підстави для залучення належних відповідачів до участі в справі. Разом з тим позивач не позбавлений можливості звернутись з відповідними вимогами у спосіб, передбачений чиним законодавством.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Твердохліб В. Ю., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2019 року поновлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Твердохлібу В. Ю., строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року.
Відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 517/484/18-ц з Фрунзівського районного суду Одеської області.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права довічного успадковуваного володіння землею призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права.
У позовній заяві оскаржувалося невизнання відповідачем права довічного успадковуваного володіння землею за ОСОБА_1 з метою усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів щодо володіння та користування земельною ділянкою, застосування якого дало б можливість позивачу виконувати обов`язки, реалізувати права та захистити інтереси, зокрема, шляхом отримання згоди на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою подальшого визначення та присвоєння кадастрового номера тощо.
У цій справі не оспорюється правомірність відмови Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на відновлення меж земельної ділянки у зв`язку з тим, що у державному акті на право довічного успадковуваного володіння землею дійсно відсутні реєстраційні відомості у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням посадовими особами органу місцевого самоврядування, які працювали в районній раді до 10 березня 1992 року, своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, чим порушені права позивача.
Предметом позову у цій справі є визнання за позивачем права довічного успадковуваного володіння землею, оскільки після прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки в довічне успадковане володіння, особа має право на одержання земельної ділянки в користування та володіння і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, зокрема, визначення та присвоєння кадастрового номера.
Єдиним ефективним способом захисту щодо відновлення права позивача, усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів щодо володіння та користування земельною ділянкою є визнання права довічного успадковуваного володіння землею за позивачем.
Зазначав, що ні Захарівська (Фрунзівська) районна державна адміністрація Одеської області, ні Йосипівська сільська рада Захарівського району Одеської області не наділені чинним законодавством повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення із земель державної власності за межами населеного пункту.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, що визначено пунктом "а" частини третьої статті 152 ЗК України.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Також зазначило, що ОСОБА_1 не набув право довічного успадковуваного володіння землею у встановленому законом порядку.
Згідно з інформацією відділу у Захарівському районі Міжрайонного управління у Великомихайлівському та Захарівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у книгах записів реєстрації державних актів запис про реєстрацію і видачу оспорюваного державного акта відсутній, як і другий примірник.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 січня 1992 року рішенням Фрунзівської районної Ради народних депутатів Одеської області № 84-ХХІ ОСОБА_1 надано у довічне успадковуване володіння земельну ділянку, площею 43,40 гу, у тому числі: 43,20 га - рілля, 0,20 га - дорога, для ведення селянського (фермерського) господарства (а. с. 9).
Рішенням Йосипіською сільською Радою народних депутатів без номеру та дати погоджено проект відводу земельної діялнки (а. с. 10).
25 лютого 1992 року на виконання вищевказаного рішення інженером відділу по земельних ресурсах і земельній реформі ОСОБА_2 проведено передачу в натурі земельної ділянки площею 43,40 га, що підтверджується актом встановлення меж земельної ділянки в натурі, наданої для сільськогосподарського використання позивачу (а. с. 11).
На виконання вищевказаного рішення Фрунзівською районною Радою народних депутатів Одеської області 1992 року оформлено та видано державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею (а. с. 12-13).
З метою ведення селянського (фермерського) господарства позивачем створено та зареєстровано селянське (фермерське) господарство "Росток", відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого Фрунзівською районною державною адміністрацією Одеської області від 10 березня 1992 року.
22 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на відновлення меж земельної ділянки площею 43,40 га.
Листом від 19 липня 2017 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило у наданні дозволу на відновлення меж земельної ділянки у зв`язку з тим, що у державному акті на право довічного успадковуваного володіння землею відсутні реєстраційні відомості (а. с. 20).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Твердохліба В. Ю., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.