Постанова
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 755/5401/17
провадження № 61-35657св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Головне управління Національної поліції України у місті Києві,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Лапчевської О. Ф., Кравець В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України у місті Києві (далі - ГУ НП України у місті Києві) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового розслідування, посилаючись на те, що 15 березня 2016 року він звернувся до Дніпровського управління поліції ГУ НП України у місті Києві із заявою про вчинення керівниками компанії Рапала ВМС Корпорейшн та її Дочірнього підприємства "ВМС Вотер Куїн Україна" протиправних дій, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 182, частиною другою статті 189, частиною другою статті 192, частиною другою статті 206, частиною першою статті 370 та частиною другою статті 383 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Ведення досудового розслідування було доручено слідчому Левчуку Є. В., однак він не вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відповідних відомостей. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року було зобов`язано слідчого Дніпровського управління поліції ГУ НП України у місті Києві внести відомості до ЄРДР за його заявою, однак слідчий Левчук Є. В. не виконав належним чином зазначеної ухвали суду та відкрив кримінальне провадження № 1201610040005654 лише за статтею 192 КК України. Крім того, не провівши жодних слідчих дій, 30 квітня 2016 року слідчий Дніпровського управління поліції ГУ НП України у місті Києві Левчук Є. В. закрив вказане кримінальне провадження. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2016 року постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 30 квітня 2016 року № 1201610040005654 скасовано і поновлено досудове розслідування. 16 грудня 2016 року відносно слідчого Дніпровського управління поліції ГУ НП України у місті Києві Левчука Є.В. внесені відомості до ЄРДР № 42016101040000231 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 382, частиною шостою статті 27, частиною першою статті 396 КК України. Внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування йому завдано моральної шкоди, яка полягає у позбавленні права на захист від порушень і протиправних посягань, душевних стражданнях, приниженні честі та гідності, порушенні нормальних життєвих та ділових стосунків, втраті найближчих життєвих перспектив, необхідності докладати додаткових психологічних зусиль для організації життя. Також він змушений був припинити наукову роботу та докладати зусиль для ліквідації інших негативних наслідків психологічного характеру, а саме: постійного стресу, погіршення сну, занепокоєності, відчуття несправедливості. Оскільки компанія Рапала є іноземним інвестором, то орган досудового розслідування також є учасником конфлікту у сфері правовідносин з іноземним елементом, і розмір завданої моральної шкоди має визначатися на підставі практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У зв`язку із зазначеним розмір моральної шкоди він оцінив у сумі 700 920 грн, виходячи з розрахунку 5 000 євро за кожне з чотирьох порушень органом досудового розслідування в особі слідчого Левчука Є. В. статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція), що складає 594 000 грн, та податок на доходи фізичних осіб - 18 %. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов`язати Державу Україна в особі Державної казначейської служби України відшкодувати йому за рахунок державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними діями органу досудового розслідування, в розмірі 700 920 грн.
В запереченні на позовну заяву Державна казначейська служба України зазначила, що жодних прав та інтересів позивача не порушувала, не вступала у правовідносини з ним і не завдала шкоди, тому не може нести відповідальності за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Позивач не був підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні, до нього не застосовувалися запобіжні заходи чи адміністративні стягнення, тому на нього не поширюються положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а підстави для відшкодування йому моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету України відсутні. Крім цього заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту порушених прав і позивачем не підтверджено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру.
В запереченні на позовну заяву ГУ НП України у місті Києві зазначило, що спірні відносини виникли в межах кримінального провадження, а порядок кримінального провадження на території України визначається лише Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), яким не передбачено відшкодування моральної шкоди органами досудового розслідування навіть у разі визнання незаконними дій або бездіяльності слідчого. За заявами позивача триває досудове розслідування, під час якого не допускається незаконне втручання у здійснення повноважень слідчими, тому відсутні підстави для розгляду справи в порядку цивільного судочинства і відшкодування шкоди. Крім цього, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено вичерпний перелік підстав та коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, заподіяної органами слідства. Цей закон не поширюється на осіб, які подали заяву про вчинення злочину.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року у складі судді Арапіної Н. Є. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено наявності правових підстав, передбачених статтями 1174, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1 000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані статтею 1174 ЦК України, про що позивач надав відповідні докази. Заявлений позов є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки ухвалами Дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року, від 13 грудня 2016 року, від 04 вересня 2017 року, які набрали законної сили, доведено неправомірність дій представників органу досудового розслідування. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань і виходив із засад розумності та справедливості.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не дав належної оцінки зібраним доказам, не звернув уваги на багаторазові порушення органом досудового розслідування його права на ефективний засіб юридичного захисту, яке гарантовано статтею 13 Конвенції, не застосував практику ЄСПЛ щодо розміру справедливих сатисфакцій, та неправильно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
У серпні 2018 року ГУ НП України у місті Києві подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якому просив відхилити цей відзив у зв`язку з його необґрунтованістю, відсутністю в ньому дати складання та печатки державного органу, а також зазначив, що численні зловживання органу досудового розслідування підтверджено документально, тому викладені відповідачем пояснення зводяться лише до намагання виправдати діяльність цього органу.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду міста Києва.
18 липня 2018 року справа № 755/5401/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у справі № 755/6341/16-к було задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Дніпровського управління поліції ГУ НП України у місті Києвіта зобов`язано слідчого Дніпровського управління поліції ГУ НП України у місті Києві виконати вимоги, передбачені статтею 214 КПК України, за заявою ОСОБА_1 від 15 березня 2016 року.
05 травня 2016 року слідчим Дніпровського управління поліції ГУ НП України у місті Києвінаправлено позивачу повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 20 квітня 2016 року до ЄРДР за № 1201610040005654, за частиною першою статті 192 КК України.
30 квітня 2016 року слідчим Дніпровського управління поліції ГУ НП України у місті Києві винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 1201610040005654 від 20 квітня 2016 року, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2016 року у справі № 755/10109/16-к скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження від 30 квітня 2016 року та відвід слідчого Дніпровського управління поліції ГУ НП України у місті Києві Левчука Є. В. було задоволено частково та скасовано постанову слідчого Дніпровського управління поліції ГУ НП України у місті Києві Левчука Є. В. від 30 квітня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 1201610040005654, від 20 квітня 2016 року.
Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 від 16 вересня 2016 року було скасовано постанову слідчого Дніпровського управління поліції ГУ НП України у місті КиєвіЛевчука Є. В. від 30 квітня 2016 року про закриття кримінального провадження та відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201610040005654.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року у справі № 755/10109/16-к було задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 та зобов`язано прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 виконати вимоги, передбачені статтею 214 КПК України, за заявою ОСОБА_1 від 10 листопада 2016 року.
16 грудня 2016 року прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 внесено відомості до ЄРДР за № 42016101040000231 про обвинувачення за частиною третьою статті 382 КК України слідчого Дніпровського управління поліції ГУ НП України у місті Києві за невиконання судового рішення. 19 грудня 2016 року до ЄРДР за № 42016101040000231 внесено відомості про збільшення обвинувачення за частиною шостою статті 27, частиною першою статті 396 КК України.