ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №595/285/19
адміністративне провадження №К/9901/35281/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року у справі №595/285/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління національної поліції Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 06 лютого 2019 року серії ДПО18 №232294, мотивуючи тим, що постанова була прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки інспектора є несправедливими, необґрунтованими. Із зазначеною постановою не згідний, оскільки згідно постанови інспектора він, 06 лютого 2019 року, о 08 год 35 хв, в м. Бучачі на площі Майдан Волі, здійснив зупинку транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з НОМЕР_1, в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинка заборонена", чим порушив пункт 8.4(в) ПДР України. Дані, викладені в постанові, не відповідають дійсності, оскільки він здійснив зупинку транспортним засобом у відповідності з правилами дорожнього руху, а саме п.3.34 "Зупинку заборонено" - дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений. Окрім того, згідно з пунктом15.3 ПДР України у населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяється на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом. Він ПДР України не порушував, тому просить постанову скасувати.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 05 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Постанову серії ДПО18 №232294, винесену 06 лютого 2019 року інспектором СРПП Бучацького ВП лейтенантом поліції Головецькою М. І., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасовано.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 05 квітня 2019 року у справі № 595/285/19 повернуто скаржнику.
На обґрунтування такого рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційна скарга підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо підписання такої скарги.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року та направити справу для продовження розгляду в суд апеляційної інстанції.
Касаційна скарга вмотивована тим, зокрема, що на момент подання апеляційної скарги, копія довіреності представника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Крайника Н. В. від 08 січня 2019 року №6/27/01-2019 перебувала в матеріалах справи, оскільки 01 квітня 2019 року на адресу суду першої інстанції було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи та належним чином завірену копію вказаної довіреності. Крім того, 05 квітня 2019 року відповідачем, на адресу суду першої інстанції, направлено відзив на позов.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року у справі №595/285/19.
Ухвалою Верховного Суду підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.