ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 808/1056/16(ПР/808/10/18)
адміністративне провадження № К/9901/33503/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 808/1056/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в особі начальника Бєлікової Ірини Володимирівни про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Ю. В. Калашник) від 05 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Н. П. Баранник, Л. А. Божко, Ю. В. Дурасова) від 28 жовтня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративними позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в особі начальника Бєлікової Ірини Володимирівни (далі - ТУ ДСА в Запорізькій області або відповідач), у якому просила:
- визнати неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в особі начальника Бєлікової Ірини Володимирівни в частині ненарахування та невиплати позивачу грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років в розмірі середньомісячної заробітної плати;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років в розмірі середньомісячної заробітної плати.
2. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач з 03 вересня 2002 року по 14 березня 2013 року працювала в Токмацькому районному суді Запорізької області, перебуваючи на різних посадах, зокрема з 13 травня 2008 року працювала на посаді керівника апарату суду. Наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області від 14 березня 2013 року позивач була звільнена із займаною посади. Позивач зазначає, що у відповідності до норм законодавства, вона має право на грошову винагороду за сумлінну безперервну працю на посадах в органах державної влади понад 10 років. Посади, які займала позивач в Токмацькому районному суді Запорізької області відносяться до статусу державного службовця. За останні п`ять років перебування позивача на таких посадах дисциплінарні стягнення до неї не застосовувались. Проте, відповідач з вересня 2012 року по день звільнення не нарахував та не виплатив позивачу грошову винагороду за сумлінну працю. Бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років в розмірі середньомісячної заробітної плати вважає неправомірною та просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку грошову винагороду.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 03 грудня 2019 року позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
6. 23 грудня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 03 вересня 2002 року працювала в Токмацького районного суду Запорізької області на посаді секретаря судового засідання. 01 липня 2004 року ОСОБА_1 призначена на посаду консультанта Токмацького районного суду Запорізької області. З 13 травня 2008 року позивач переведена на посаду керівника апарату Токмацького районного суду Запорізької області.
9. 14 березня 2013 року позивач звільнена з посади керівника апарату Токмацького районного суду Запорізької області згідно з наказом начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області від 14 березня 2013 року № 25-ос, у зв`язку з висловленням їй недовіри зборами суддів Токмацького районного суду Запорізької області. Підставою для прийняття вказаного наказу був протокол зборів суддів Токмацького районного суду Запорізької області від 13 березня 2013 року, подання голови Токмацького районного суду Запорізької області від 13 березня 2013 року № 1065.
10. Водночас, судом першої інстанції встановлено, що на протязі 2012 року у Токмацькому районному суді Запорізької області робочою групою Ради суддів загальних судів України було проведено перевірку організаційного забезпечення та діяльності Токмацького районного суду Запорізької області. Рішенням Ради суддів загальних судів України від 06 грудня 2012 року № 24, яке було направлено ТУ ДСА України в Запорізькій області листом від 28 грудня 2012 року № 9 рсзс206/12-вих, було запропоновано голові Токмацького районного суду Запорізької області внести подання до ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо притягнення керівника апарату суду ОСОБА_1 за неналежне організаційне забезпечення діяльності суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу суду до дисциплінарної відповідальності.
11. ТУ ДСА України в Запорізькій області своїм листом від 04 березня 2013 року № 08-04/417 на адресу Токмацького районного суду Запорізької області було направлено акт, складений за результатами вибіркової контрольної перевірки стану організаційного забезпечення діяльності Токмацького районного суду Запорізької області, проведеної у лютому 2013 року з пропозицією вжити невідкладних та дієвих заходів щодо забезпечення належного стану організаційного забезпечення діяльності суду та виконання працівниками апарату суду їх посадових обов`язків та повідомити ТУ ДСА в Запорізькій області протягом березня 2013 року. Результати перевірки, викладені в акті свідчать про те, що певні порушення в організації роботи апарату Токмацького районного суду Запорізької області мають системний характер та вказують на неналежний стан організаційного забезпечення діяльності суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу та неналежне здійснення керівником апарату суду ОСОБА_1 її посадових обов`язків.
12. Позивачка вважаючи неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади понад 10 років в розмірі середньомісячної заробітної плати, звернулася до суду з позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не мав правових підстав для виплати спірної винагороди позивачці у період з 03 вересня 2012 року по 14 березня 2013 року, оскільки у даному випадку необхідною передумовою виплати такої винагороди, окрім наявності сумлінної безперервної праці та зразкового виконання трудових обов`язків, є наявність подання голови Токмацького районного суду Запорізької області до ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо виплати позивачу такої винагороди. Проте, судами встановлено та позивачем не спростовується той факт, що головою Токмацького районного суду Запорізької області такого подання не вносилось та до ТУ ДСА в Закарпатській області не надходило.
14. При цьому, суд першої інстанції погодився з твердженням відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу грошової винагороду, оскільки позивач не виконував свої обов`язки належним чином, в роботі позивача виявлені порушення, які відображені, зокрема, у Рішення Ради суддів загальних від 06 грудня 2012 року № 24, у Довідці за наслідками вивчення стану організації діяльності Токмацького районного суду Запорізької області 28-30 серпня 2012 року, у акті, складеному за результатами вибіркової контрольної перевірки стану організаційного забезпечення діяльності Токмацького районного суду Запорізької області, проведеної у лютому 2013 року.
15. Результатом неналежного виконання позивачем своїх обов`язків стало звернення 13 березня 2013 року голови Токмацького районного суду Запорізької області з поданням на адресу начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Токмацького районного суду Запорізької області у зв`язку з висловленням недовіри зборами суддів 13 березня 2013 року та звільнення позивача 14 березня 2013 року з посади керівника апарату Токмацького районного суду Запорізької області у зв`язку з висловленням їй недовіри зборами суддів Токмацького районного суду Запорізької області.
16. Такі обставини є встановленими відповідно до постанови № 808/3693-13-а від 01 червня 2013 року, яка набрала законної сили.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
18. Зокрема, скаржник наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
20. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу", державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.