ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 815/5815/17
адміністративне провадження № К/9901/54824/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 815/5815/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління ДМС України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду (суддя Бойко О. Я.) від 12 лютого 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Танасогло Т. М., Запорожан Д. В., Яковлєв О. В.) від 15 травня 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління ДМС України в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних від 11 січня 2018 року, просив:
- визнати протиправними дії Державної міграційної служби України щодо рішення від 05 вересня 2017 року № 365-17 про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 та скасувати рішення від 05 вересня 2017 року № 365-17 про відмову в оформлені документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУДМС в Одеській області повторно розглянути заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 .
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що заява позивача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідає критеріям, визначеним законодавством для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, однак відповідач при прийнятті спірного рішення зазначені обставини до уваги не прийняв.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року частково задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправними дії Державної міграційної служби України, щодо рішення від 05 вересня 2017 року № 365-17 про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 та скасувати рішення від 05 вересня 2017 року № 365-17 про відмову в оформлені документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 .
Зобов`язано Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУДМС в Одеській області повторно розглянути заяву про визнання особою, яка потребує додаткового захисту громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 .
У решті позовних вимог - відмовлено.
4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року внесено виправлення в п. 2 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року вірно зазначивши:
"Визнати протиправним рішення Державної міграційної служби України від 05 вересня 2017 року № 365-17 про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 та скасувати рішення від 05 вересня 2017 року № 365-17 про відмову в оформлені документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 ".
В іншій резолютивній частині рішення залишити без змін.
5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року залишено без змін.
6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 27 червня 2018 року Державна міграційна служба України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
7. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Стрелець Т. Г., Білоус О. В., Желтобрюх І. Л.) від 04 липня 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено строк для подання відзиву.
8. 14 листопада 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення на касаційну скаргу міграційного органу в якому позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
9. 15 березня 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про виконання відповідачем оскаржуваних судових рішень.
10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 723/0/78-19 від 12 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Республіки Білорусь, уродженцем с. Домнікі Полоцького району Вітебської області постійно проживав у м. Новополоцьк. За національністю білорус, за віросповіданням православний християнин. За сімейним станом одружений з громадянкою України.
14. 02 вересня 2014 року ОСОБА_1 легально виїхав з Республіки Білорусь до України, маршрутним автобусом, сполученням Новополоцьк - Чернігів. Державний кордон України перетинав на підставі паспортного документу серії НОМЕР_1 .
15. 29 квітня 2016 року позивач затриманий в аеропорту м. Одеси під час спроби виїзду до Туреччини з туристичною метою через перебування у міжнародному розшуку та порушену проти нього кримінальну справу в Республіці Білорусь за ч. 4 ст. 209 КК РБ (шахрайство), ч. 1 ст. 13, ч. 4 ст. 209 КК РБ (приготування до шахрайства), ч. 4 ст. 16, ч. 1 ст. 231 (ухилення від сплати митних платежів).
16. На території України стосовно позивача був застосований тимчасовий арешт у період 29 квітня 2016 року - 06 червня 2016 року. Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06 червня 2016 року запобіжний захід був змінений на домашній арешт.
17. 08 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до територіального підрозділу ДМС із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
18. За результатами розгляду заяви позивача, територіальний підрозділ ДМС прийняв рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на підставі наказу ГУ ДМС України в Одеській області № 161 від 23 серпня 2016 року.
19. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.
20. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі № 815/4473/16 адміністративний позов залишено без розгляду.
21. 15 березня 2017 року позивач повторно звернувся до відповідача, Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУДМС, із заявою за міжнародним захистом у зв`язку з новововиявленими обставинами власного переслідування.
22. 24 березня 2017 року відповідач склав висновок про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відносно позивача, відповідно до ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту" з урахуванням наведених фактів, які вимагають подальшої перевірки.
23. 24 березня 2017 року відповідач, Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області, видав наказ № 57 про оформлення позивачу документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
24. 20 березня 2017 року позивач отримав довідку про звернення за захистом в Україні № 006929.
25. 08 листопада 2017 року позивач отримав повідомлення № 330 Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
26. У повідомленні про відмову № 330 від 07 листопада 2017 року зазначено, що позивачу відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на підставі всебічного вивчення документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту через відсутність умов, передбачених пунктами 1 чи 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", зокрема:
- подана позивачем інформація переслідування не відповідає критеріям міжнародного захисту;
- отримана від позивача інформація щодо його переслідування має низку суперечностей, які суттєво вплинули на прийняття рішення за його заявою.
27. Підставою для відмови, як зазначено у повідомленні, є рішення ДМС від 05 вересня 2017 року № 365-17.
28. Також, судами встановлено, що відповідно до постанови слідчого від 15 липня 2015 року (м. Гродно, Республіка Білорусь) позивач був притягнутий в якості обвинуваченого у кримінальній справі та йому було пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 209., ч. 13, ч. 4 ст. 209, ч. 4 ст. 16., ч. 1 ст. 231 КК Республіки Білорусь.
29. Постановою старшого слідчого Щучинського районного відділу Слідчого комітету Республіки Білорусь від 31 грудня 2014 року позивач був об`явлений в розшук.
30. Позивач, вважаючи рішення міграційного органу незаконними, а свої права порушеними, звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
31. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що під час прийняття спірного рішення від 05 вересня 2017 року № 365-17, міграційний орган діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для справи.
32. Також суди зазначили, що зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням показів свідків та інших встановлених судом обставин у цій адміністративній справі буде належним способом захисту порушених прав позивача, оскільки при винесенні спірного рішення, підставою для відмови була зазначена відсутність можливості з`ясувати правдивість тверджень заявника щодо його участі у акціях протесту.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
33. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
34. Зокрема скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій надано неправильну оцінку вимогам Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту" та іншим актам законодавства щодо визначення підстав та умов визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки не прийняли до уваги усіх фактів, що мають юридичне значення.
35. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про часткове задоволення позовних вимог.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела правового регулювання
36. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" № 3671-VI від 08 липня 2011 року (надалі - Закон № 3671-VI).
38. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 3671-VI біженець -особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.