ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №826/13090/16
адміністративне провадження №К/9901/34472/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2017 року (головуючий суддя - Келеберда В.І.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді: Файдюк В.В.,Чаку Є.В.)
у справі №826/13090/16
за позовом ОСОБА_1
до військової частини 3078 Національної гвардії України
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання призначити на посаду та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
I. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення його на посаду начальника пересувної ремонтної майстерні з ремонту автомобільної техніки цеху ремонту автомобільної та бронетанкової техніки;
- зобов`язати призначити на раніше займану посаду начальника пересувної ремонтної майстерні з ремонту автомобільної техніки цеху ремонту автомобільної та бронетанкової техніки (Національної гвардії України) військової частини 3078;
- стягнути заробітну плату за час вимушеного невиконання обов`язків за посадою, починаючи з 9 лютого 2016 року.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини 3078 Національної гвардії України щодо невирішення питання про призначення позивача на посаду. Зобов`язано вирішити питання щодо призначення позивача на посаду у військових частинах Національної гвардії України. У решті позовних вимог відмовлено.
3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини 3078 Національної гвардії України від 6 серпня 2015 року №113 ОСОБА_1 призначений на посаду начальника пересувної ремонтної майстерні з ремонту автомобільної техніки цеху ремонту автомобільної та бронетанкової техніки (Національної гвардії України) військової частини 3078.
5. Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 410, частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 410 Кримінального кодексу України.
6. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 4 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року, продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 .
7. Наказом Головнокомандувача Національної гвардії України від 15 грудня 2015 року №205 о/с на підставі даної ухвали слідчого судді та відповідно до підпункту 13 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 11 грудня 2015 року та зараховано в розпорядження командувача Національної гвардії України.
8. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року продовжено строк тримання під вартою позивача з одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України. 1 лютого 2016 року позивачем внесено заставу та 2 лютого 2016 року звільнено з-під варти.
9. 8 лютого 2016 року позивач звернувся до командира військової частини 3078 з рапортом про прибуття для подальшого проходження служби.
10. Наказом Командувача Національної гвардії України від 12 березня 2016 року №31 о/с позивача, який перебував у розпорядженні Командувача Національної гвардії України, зараховано з 11 березня 2016 року у розпорядження військової частини 3078.
11. 12 липня 2016 року позивач звернуся до командира військової частини 3078 з рапортом, в якому просив призначити на раніше займану посаду начальника пересувної ремонтної майстерні з ремонту автомобільної техніки цеху ремонту автомобільної та бронетанкової техніки (Національної гвардії України) військової частини 3078 у зв`язку з відсутністю підстав його перебування у розпорядженні командира військової частини. Листом від 22 липня 2016 року позивача повідомлено про заміщення даної посади іншим військовослужбовцем та відсутність у військовій частині рівнозначних посад за штатною категорією /капітан/. Також повідомлено про звернення до Головного управління Національної гвардії України з проханням вирішити питання про запропонування рівнозначних вакантних посад в інших військових частинах.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що після внесення застави та звільнення з-під варти на позивача не поширюється дія підпункту 13 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, тобто перестали існувати обставини, що були підставою для звільнення з посади та зарахування у розпорядження командира військової частини. Проте відповідач на виконання вимог пункту 117 Положення не вирішив питання про призначення позивача на посаду, відсутні докази проведення бесід з керівництвом щодо вирішення питання подальшого проходження ним служби.
13. Оскільки звільнення позивача з посади начальника пересувної ремонтної майстерні з ремонту автомобільної техніки цеху ремонту автомобільної та бронетанкової техніки (Національної гвардії України) військової частини 3078 відбулося правомірно, що не заперечувалося сторонами, то відсутні підстави для поновлення на раніше займаній посаді. Також в силу вимог статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статті 235 Кодексу законів про працю України відсутні підстави для виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв`язку з відсутністю такого.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
15. Непризначення на посаду після подання позивачем рапорту 8 лютого 2016 року про прибуття до військової частини для подальшого проходження служби та протиправне тривале перебування у розпорядженні командира військової частини є прямим наслідком бездіяльності відповідача, а саме невиконання вимог пункту 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.