ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №805/535/17-а
адміністративне провадження №К/9901/22980/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року (головуючий суддя - Тарасенко І.М.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (головуючий суддя - Чебанов О.О., судді: Сіваченко І.В., Міронова Г.М.)
у справі №805/535/17-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області
про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення суми компенсації невиплаченої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення та суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
I. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення коригування та виплати суми компенсації середньої заробітної плати у зв`язку з підвищенням окладу за період з 1 вересня 2015 року по 1 січня 2017 року;
- стягнути з відповідача суму компенсації невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період з 1 вересня 2015 року по 1 січня 2017 року в сумі 34 169,01 грн;
- стягнути з відповідача суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 1 648,77 грн;
- відшкодувати моральну шкоду в розмірі 0,01 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після 17 серпня 2015 року його посадовий оклад неодноразово збільшувався, проте середня заробітна плата для виплати компенсації не збільшувалась та не коригувалась.
3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо нездійснення коригування та виплати компенсації середньої заробітної плати у зв`язку з підвищенням окладу позивача за період з 1 вересня 2015 року по 1 січня 2017 року. Стягнуто суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 934,47 грн.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволені позову, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами встановлено, що з вересня 2013 року позивач працює у відділі Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області. З 28 квітня 2014 року його переведено на посаду заступника начальника даного відділу.
6. Наказом в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 17 серпня 2015 року позивача увільнено з займаної посади на період проходження військової служби під час мобілізації на особливий період зі збереженням робочого місця й посади.
7. Згідно довідки від 22 листопада 2016 року ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині 9937 (з місцем дислокації м. Маріуполь) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби з 17 серпня 2015 року.
8. Відповідачем була нарахована компенсація середнього заробітку у розмірі 123,46 грн в день із розрахунку за два попередні місяці роботи - червень-липень 2015 року.
9. 2 березня 2017 року відповідач надав заперечення на позовну заяву, відповідно до яких у зв`язку зі збоєм програми, яка використовується при нарахуванні заробітної плати, коригування середнього заробітку позивачу не проводилося. Сума недоплати середнього заробітку склала 17 751,57 грн. Платіжним дорученням від 17 лютого 2017 року на картковий рахунок позивача перераховано 14 290,02 грн (з суми 17 751,57 грн утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18% - 3 195,28 грн та військовий збір 1,5% - 266,27 грн).
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем у порушення вимог пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, не проводилась коригування середнього заробітку позивача у зв`язку з підвищенням його посадового окладу. Суди погодились з проведеним відповідачем розрахунком заборгованості суми компенсації з урахуванням коефіцієнту підвищення та сумою виплаченої заборгованості, яка склала 17 751,57 грн.
11. Також судами встановлено, що надані позивачем розрахунки суми компенсації невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення не відповідають дійсності, оскільки при визначенні коефіцієнту підвищення заробітку ним не вірно розтлумачено приписи Порядку №100. При розрахунку позивачем взято за основу найнижчий оклад (встановлений до звільнення), а відповідно до норм Порядку при розрахунку коефіцієнта підвищення заробітку береться до уваги дійсний та попередній оклади.
12. Судом першої інстанції проведено розрахунок суми компенсації втрати частини доходів позивача у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до якого він склав 934,47 грн (різниця між сумою боргу та перемноженим індексом інфляції за спірний період на суму боргу).
13. У зв`язку відсутністю пояснень позивача з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надав належних доказів щодо втрати ним нормальних життєвих зв`язків, в чому саме виражалися його моральні страждання, у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Доводи касаційної скарги є аналогічним обґрунтуванням адміністративного позову позивача та апеляційної скарги, зокрема, він зазначив, що відповідач всупереч пункту 10 Порядку №100 не робив коригування та виплату середнього заробітку з урахуванням підвищених посадових окладів з моменту призову на військову службу, а виплачував весь час збережений заробіток із окладу 1 218 грн. Тому при розрахунку суми заборгованості потрібно коефіцієнт коригування розраховувати шляхом ділення підвищеного окладу позивача на оклад, з якого фактично виплачувався середній заробіток (1 218 грн).
15. Щодо незгоди позивача з судовими рішеннями в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди та в частині стягнутої суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то у касаційній скарзі такі доводи відсутні.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
17. Частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.