ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №814/1602/17
адміністративне провадження №К/9901/50573/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Заступника прокурора Черкаської області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 (головуючий суддя - Н.В. Вербицька, судді - О.В. Джабурія, К.В. Кравченко)
у справі № 814/1602/17
за позовом Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури
до Приватного підприємства "Горизонт",
третя особа на стороні позивача - Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області,
про стягнення плати за проїзд,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Горизонт", в якому просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 24 351, 17 грн., що еквівалентно сумі 859,66 євро, відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 08.06.2016.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідачем, як перевізником, самостійно не сплачена плата за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до розрахунку від 08.06.2016, чим завдано збитків Державному бюджету України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Горизонт" на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 24 351, 17 грн., що еквівалентно сумі 859, 66 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 08.06.2016.
4. Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області правомірно нараховано відповідачу плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 24351,17 грн., що еквівалентно сумі 859,66 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 08.06.2016. Оскільки визначена позивачем плата за проїзд, не оскаржена та не сплачена перевізником - власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України та підлягає стягненню у судовому порядку.
5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.
6. При прийнятті рішень суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що автоперевізником нафтопродуктів 08.06.2016 на автомобілі MAN F 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2, на маршруті Київ-Одеса було Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Пропан-Газ", на якого в разі належного встановлення обставин, мала бути покладена відповідальність у вигляді стягнення відповідної плати за здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів. Оскільки Приватне підприємство "Горизонт" не є належним відповідачем по справі, тому не може нести відповідальність за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує про недотримання судом апеляційної інстанції вимог статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ні в апеляційній скарзі, ні в доповненнях до неї відповідач не посилався на факт укладення договору оренди транспортного засобу та причепа, внаслідок чого суд апеляційної інстанції зміг зробити висновок про те, що 08.06.2016 перевізником була інша юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Пропан-Газ".
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Черкаської області.
11. Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2020 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. 08.06.2016 посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області на автодорозі М-05 "Київ - Одеса" 210 км.+ 450 здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MAN модель F 2000, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом марки ППЦ модель 30-64229-01, реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать Приватному підприємству "Горизонт".
13. За результатами габаритно-вагового контролю на підставі чеку зважування №14495 від 08.06.2016 складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.06.2016, а також акт № 0004865 від 08.06.2016 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в яких зазначено загальну масу транспортного засобу на рівні 45 950 кг. Окрім того, працівниками управління Укртрансінспекції в Черкаській області до акта складений розрахунок б/н від 08.06.2016, яким відповідачу, як зареєстрованому власнику транспортного засобу, визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 859,66 євро, що станом на 08.06.2016 еквівалентно 24 351, 17 грн.
14. На час звернення до суду з даним позовом перевізником добровільно не сплачено визначену Укртрансбезпекою плату за проїзд.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
16. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04 та 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
17. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
18. Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
19. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15.12.2017) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.