ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2020 року
Київ
справа №817/1339/18
адміністративне провадження №К/9901/2041/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (судді: Попко Я. С., Онишкевич Т. В., Обрізко І. М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - ГТУЮ у Рівненській області) про визнання протиправним та скасування рішення засідання комісії із соціального страхування ГТУЮ у Рівненській області, яке оформлене протоколом від 09 лютого 2018 року №7.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено в призначенні допомоги по тимчасовій втраті працездатності, є протиправним, оскільки прийняте в порушення вимог чинного законодавства України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року визнано протиправним та скасовано рішення засідання комісії із соціального страхування Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, оформлене протоколом №7 від 09 лютого 2018 року. Стягнуто із суб`єкта владних повноважень - Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності в загальній сумі 84 561,19 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, на період тимчасової непрацездатності знаходилися в трудових відносин з відповідачем, відтак являлася застрахованою особою в розумінні частини першої статті 18 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що кореспондується з обов`язком роботодавця надавати та оплачувати застрахованим особам, у разі настання страхового випадку, відповідний вид матеріального забезпечення. Відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження, як і невиплата заробітної плати, не свідчить про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ГТУЮ у Рівненській області, а як наслідок не припиняє відносин із загальнообов`язкового державного соціального страхування та не обмежує гарантії позивача щодо його соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності. Таким чином, невиплата заробітної плати в період здійснення дисциплінарного провадження не свідчить про безумовну втрату такої заробітної плати, відтак виплата матеріального забезпечення у вигляді допомоги по тимчасовій втраті працездатності не може ставитися в залежність від наслідку закінчення дисциплінарного провадження по відношенню до позивачки, оскільки така підстава не передбачена Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено, а з матеріалів справи не вбачається наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", що в свою чергу підтверджує доводи позивача в частині протиправності рішення про відмову у виплаті матеріального забезпечення. Крім того, оскільки скасування рішення комісії із соціального страхування ГТУЮ у Рівненській області від 09 лютого 2018 року, яке оформлене протоколом №7, не призведе до належного захисту порушених прав та інтересів позивача, а лише дасть можливість діяти відповідачу - суб`єкту владних повноважень на власний розсуд без реального відновлення порушених прав та інтересів, що не може вважатися ефективним правосуддям, то суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі доводів позовної заяви та вирішити питання про одночасне стягнення матеріального забезпечення у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності, виходячи з його розрахунку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року у справі №817/1339/18 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що наявність права на отримання матеріального забезпечення залежить від наявності заробітної плати чи доходу працівника, та спрямоване на те, щоб компенсувати втрату відповідної заробітної плати у зв`язку з настанням страхового випадку. Враховуючи, що ОСОБА_1 була відсторонена від виконання своїх посадових обов`язків без права отримання заробітної плати, відтак вона не набула право на отримання матеріального забезпечення по листках непрацездатності у випадку притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки в даному випадку відсутній безпосередній об`єкт компенсації заробітної плати в розумінні вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки виплата заробітної плати (і відповідно матеріального забезпечення по листках непрацездатності) на час відсторонення від виконання посадових обов`язків напряму залежала від результатів дисциплінарного провадження, то і рішення про таку виплату чи невиплату могло бути прийнято лише у разі закінчення дисциплінарного провадження.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржниця вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Скаржниця зазначила, що має право на отримання матеріальної допомоги, як застрахована особа, яка перебувала у трудових стосунках з відповідачем, а також мало місце настання страхового випадку.
Скаржниця заявляла клопотання про розгляд справи за її участю.
Позиція інших учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивачки, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Відповідач заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/2041/19 (адміністративна справа №817/1339/18) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Стрелець Т. Г., суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року № 637/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Наказом ГТУЮ у Рівненській області №210/04/К від 10 травня 2017 року "Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 " відкрито дисциплінарне провадження з метою перевірки наявності в діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також відсторонено ОСОБА_1 з 11 травня 2017 року від виконання своїх посадових обов`язків на період здійснення дисциплінарного провадження.
Наказом ГТУЮ у Рівненській області від 13 травня 2017 року №220/04/к "Про оплату праці ОСОБА_1 ." наказано не виплачувати ОСОБА_1, начальнику Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, заробітну плату та надбавку за інтенсивність праці у розмірі 50% посадового окладу в період відсторонення від виконання посадових обов`язків з 11 травня 2017 року по 07 червня 2017 року.
Наказом ГТУЮ у Рівненській області від 07 червня 2017 року №277/04/к "Про невиплату заробітної плати ОСОБА_1 ." наказано продовжити з 08 червня 2017 року не виплачувати ОСОБА_1, начальнику Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, заробітну плату та надбавку за інтенсивність праці у розмірі 50% посадового окладу в період відсторонення від виконання посадових обов`язків.
Наказом ГТУЮ у Рівненській області від 08 лютого 2018 року №49/03 "Про накладення дисциплінарного стягнення" ОСОБА_1, начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Рішенням засідання комісії із соціального страхування ГТУЮ у Рівненській області від 09 лютого 2018 року, яке оформлене протоколом №7, відмовлено в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 на період тимчасової непрацездатності з 03 липня 2017 року по 21 липня 2017 року за листком тимчасової непрацездатності АГФ 601645, з 24 липня 2017 року по 07 серпня 2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 977528, з 08 серпня 2017 року по 23 серпня 2018 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 977892, з 28 серпня 2017 року по 06 вересня 2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 977559, з 07 вересня 2017 року по 15 вересня 2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 977899, з 18 вересня 2017 року по 01 жовтня 2017 року за листком тимчасової непрацездатності АГФ 786684, з 04 жовтня 2017 року по 19 жовтня 2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 977634, з 19 жовтня 2017 року по 30 жовтня 2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДІ 063159, з 31 жовтня 2017 року по 14 листопада 2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 977936, з 15 листопада 2017 року по 29 листопада 2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 872641, з 30 листопада 2017 року по 22 грудня 2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 872847, з 23 грудня 2017 року по 29 грудня 2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 873653, з 30 грудня 2017 року по 10 січня 2018 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 849213, з 11 січня 2018 року по 31 січня 2018 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 873879. Причиною відмови в призначенні допомоги є закінчення дисциплінарного провадження з притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права та акти їх застосування.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 9 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно із частиною другою статті 1 Закону №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Частиною першою статті 50 Закону №889-VIII передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Згідно із частиною першою статті 72 Закону №889-VIII державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7 - 10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
Частиною четвертою статті 72 Закону № 889-VIII у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку.
Відповідно до частини п`ятої статті 72 Закону № 889-VIII під час відсторонення від виконання посадових обов`язків державний службовець зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.
Статтею 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-VIII) передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону №1105-XIV, роботодавець зобов`язаний:
1) надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом;
2) вести облік коштів соціального страхування і своєчасно надавати Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №1105-XIV, застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 18 Закону №1105-XIV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №1105-XIV, за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Відповіднo до частини другої статті 22 Закону №1105-XIV, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.