ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа №820/2002/16
адміністративне провадження №К/9901/3803/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду(далі - Суд):
головуючого судді - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
за участі:
секретаря судового засідання - Кравченко Р.О.,
представника відповідача - Щепанського А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2016
(постановлену у складі судді: Спірідонова М.О.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016
(постановлену у складі колегії суддів: Перцової Т.С., Дюкарєвої С.В., Жигилія С.П.)
у справі № 820/2002/16
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач-1), Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці (далі - Ліквідаційна комісія УМВС України на Південній залізниці, відповідач-2), Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУ НП в Харківській області, відповідач-3), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії УМВС України на Південній залізниці - заступника начальника ГУ НП в Харківській обл. Пахомова В.А. від 22.03.2016 № 235 о/с в частині її звільнення з посади старшого слідчого слідчого відділу на станції Куп`янськ з 06.11.2015;
- зобов`язати ГУ НП в Харківській області поновити у складі Національної поліції у званні майора поліції на посаді старшого слідчого слідчого відділу Куп`янського відділу поліції ГУ НП в Харківській області, співробітники якого здійснюють оперативне обслуговування лінійного відділу на станції Куп`янськ, перебуваючого в процесі ліквідації або в іншому підрозділі ГУ НП в Харківській області та на іншій посаді в разі відсутності посади старшого слідчого;
- допустити негайне виконання рішення суду;
- зобов`язати ГУ НП в Харківській області в разі задоволення позову надати суду протягом розумного строку звіт про виконання судового рішення та встановити відповідальність у вигляді штрафу за його невиконання.
На обґрунтування позовних вимог вказує, що наказом УМВС України на Південній залізниці від 23 вересня 2015 року №195 о/с її звільнено за пунктом 64 "Г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Зазначений наказ, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі №820/10632/15 визнано протиправним та скасовано. Також зазначеним судовим рішенням позивача поновлено на посаді старшого слідчого слідчого відділення лінійного відділу на станції Куп`янськ УМВС України на Південній залізниці з 23.09.2015
Зазначає, що на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі 820/10632/15, наказом УМВС України на Південній залізниці від 22.03.2016 № 235 о/с її поновлено на посаді старшого слідчого слідчого відділення лінійного відділу на станції Куп`янськ УМВС України на Південній залізниці з 23.09.2015 року, проте одночасно зазначеним наказом її звільнено згідно з пунктами 10,11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", п.64 "Г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено за скороченням штатів у запас Збройних сил України з 06.11.2015.
Враховуючи викладене, вважає, що належним способом захисту порушених прав є поновлення її на роботі у Головному управлінні Національної поліції в Харківській області.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2016, залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2016, якою адміністративний позов задоволено частково:
- скасовано наказ Голови ліквідаційної комісії УМВС України на Південній залізниці від 22.03.2016 № 235 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого слідчого відділу на станції Куп`янськ з 06.11.2015;
- зобов`язано Голову ліквідаційної комісії УМВС України на Південній залізниці поновити ОСОБА_1 у складі УМВС України на Південній залізниці у званні майора поліції, на посаді старшого слідчого слідчого відділу Куп`янського управління національної поліції в Харківській області з 06.11.2015.
В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 у складі УМВС України на Південній залізниці у званні майора поліції, на посаді старшого слідчого слідчого відділу Куп`янського управління національної поліції в Харківській області з 06.11.2015 звернуто до негайного виконання.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач-2 прийнявши оскаржуваний наказ протиправно повторно звільнив позивача, оскільки не врахував вимог частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) щодо обов`язкового працевлаштування позивача при її звільненні. Враховуючи наведене зазначив, що відповідач-2, приймаючи наказ про звільнення діяв не у спосіб, визначений діючим законодавством, а отже наказ УМВС України на Південній залізниці від 22.03.2016 року № 235 о/с в частині звільнення позивача у запас Збройних Сил з 06.11.2015 року через скорочення штатів не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ГУ НП в Харківській області поновити позивачку у складі Національної поліції у званні майора поліції на посаді старшого слідчого слідчого відділу Куп`янського відділу поліції ГУ НП в Харківській області, або в іншому підрозділі ГУ НП в Харківській області та на іншій посаді в разі відсутності посади старшого слідчого, суд першої інстанції зазначив про заявлення вказаної вимоги до неналежного відповідача, з яким ОСОБА_1 на момент свого звільнення не перебувала в трудових відносинах.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки позивачка упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію" не виявила бажання проходити службу в поліції шляхом написання відповідного рапорту та взяття участі у проведенні конкурсу на службу у поліції та як наслідок не була прийнята у встановленому законом порядку до органів Національної поліції, службу в них ОСОБА_1 не проходила, отже з урахуванням наведеного, позовна вимога про поновлення позивачки на службі у підрозділі Головного управління Національної поліції в Харківській області (призначення на посаду в новоствореному державному органі поза межами цієї процедури) є формою втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень - ГУ НП в Харківській області, виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
При цьому, з огляду на положення частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинсвта України (у редакції чинній до 15.12.2017; далі - КАС України) з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про можливість виходу за межі позовних вимог та поновив ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділу лінійного відділу станції Куп`янськ Управління МВС України на Південній залізниці з 06.11.2015 року.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2016 року позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка 12.01.2018 була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
У касаційній скарзі позивач не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга вмотивована тим, що її неправомірно звільнено з УМВС України на Південній залізниці в період декретної відпустки. Посилаючись на статті 22, 43 Конституції України, рішення Європейського суду з прав людини від 22.03.2012 року у справі "Костянтин Маркін проти Російської Федерації", постанови Верховного Суду України від 17.10.2011 року та від 19.01.2016 року стверджує, що встановлена законом можливість ліквідації державної установи (організації), в даному випадку УМВС України на Південній залізниці, з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, включає обов`язок роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Враховуючи викладене, вважає, що належним способом захисту її порушених прав є поновлення її на роботі саме у ГУ НП в Харківській області.
Також зазначає, що пункти 9, 10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" передбачають, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Враховуючи наведене, вважає, що Законом України "Про Національну поліцію" передбачено альтернативу вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Отже, пункти 9, 10 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015 включно.
Проте, не зважаючи на зазначені приписи законодавства 23.09.2015 наказом начальника Управління УМВС України на Південній залізниці №195 о/с її звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 "Г" Положення № 114. Зазначений наказ скасований постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016.
Зазначає, що у визначені Законом України "Про Національну поліцію", строки для подання рапортів про бажання проходити службу в поліції, не могла підтвердити своє бажання продовжити службу в лавах поліції, оскільки на той момент була звільнена та оскаржувала своє звільнення у судовому порядку.
Відповідачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
01.08.2002 ОСОБА_1 прийнята на службу в ОВС, яку з 2006 року проходила в УМВС України на Південній залізниці.
Наказом УМВС України на Південній залізниці від 31.05.2013 № 135 о/с з 26.05.2013 по 21.02.2016 ОСОБА_1 старшому слідчому слідчого відділення лінійного відділу на станції Куп`янськ відповідно до статті 18 Закону України "Про відпустки", надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Наказом УМВС України на Південній залізниці від 23.09.2015 № 195 о/с відповідно до пункту 64 "г" Положення №114, ОСОБА_1 старшого слідчого слідчого відділення лінійного відділу на станції Куп`янськ було звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі 820/10632/15 скасовано наказ УМВС України на Південній залізниці від 23 вересня 2015 року №195 о/с в частині звільнення та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділення лінійного відділу станції Куп`янськ УМВС України на Південній залізниці з 23 вересня 2015 року.
Наказом УМВС України на Південній залізниці від 22.03.2016 № 235 о/с ОСОБА_1 , на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі 820/10632/15, поновлено на посаді, проте зазначеним наказом згідно з пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", п.64 "Г" Положення №114 її звільнено за скороченням штатів у запас Збройних сил України з 06.11.2015.
Голова ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці листом від 28.03.2016 року № Б-74/3/ПЗ зазначений наказ направив до відома позивачу на його поштову адресу.
Також у вказаному листі зазначено, що у зв`язку із набранням чинності з 07.11.2015 року Закону України "Про Національну поліцію" та з урахуванням того, що на теперішній час такого поняття як "органи внутрішніх справ" не існує, наказом УМВС України на Південній залізниці від 22.03.2016 року № 235 о/с її звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил з 06.11.2015 року за пунктом 64 "Г" Положення №114 (через скорочення штатів).
Окрім того роз`яснено, що згідно з вимогами розділу VI Закону України "Про Національну поліцію" у позивача є можливість у подальшому проходити службу в лавах Національної поліції після створення поліцейських комісій та оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Стаття 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Абзац "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114): особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Пункт 17 Положення № 114: Вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.
Пункт 24 Положення № 114: у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік .
Пункт 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII): Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:
1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;
2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
Пункт 8 розділу XI Закону № 580-VIII: з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Пункт 9 Розділу ХІ Закону № 580-VIII: працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Пункт 10 Розділу ХІ Закону № 580-VIII: працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані у цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного у цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Пункт 11 Розділу ХІ Закону № 580-VIII: перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
Пункт 4 Розділу ХІ Закону № 580-VIII: до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частина 1 статті 3 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП): законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Стаття 5-1 КЗпП встановлює правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України: трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частина 2 статті 40 КЗпП України: звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частина 1 статті 49-2 КЗпП України: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Частина 3 статті 179 КЗпП України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
Частина 7 статті 179 КЗпП України: відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.
Частина 3 статті 184 КЗпП України: звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР): передбачений такий вид відпустки як соціальна відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Положеннями статті 18 Закону України "Про відпустки" передбачено, що після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Голови ліквідаційної комісії УМВС України на Південній залізниці - заступника начальника ГУ НП в Харківській області Пахомова В.А. від 22.03.2016 № 235 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого слідчого відділу на станції Куп`янськ з 06.11.2015.
Суд, аналізуючи приписи пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, зауважує, що працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на дану посаду, або у разі успішного проходження конкурсу.