ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №809/698/16
адміністративне провадження №К/9901/33388/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року (у складі головуючого судді Лучко О.О.),
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді Каралюса В.М., суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.)
у справі №809/698/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області
про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі - ГУ НП), в якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з Національної поліції по день фактичного розрахунку, тобто за період з 19 січня 2016 року по 13 травня 2016 року.
2. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, позов задоволено частково.
3. Стягнуто з ГУ НП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з Національної поліції в розмірі 19691,21 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. У поданій касаційній скарзі ГУ НП із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а в задоволенні позову відмовити повністю.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 10 травня 2005 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року по 19 січня 2016 року перебував на службі в Національній поліції України.
6. Відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУ НП від 19 січня 2016 року № 13 о/с ОСОБА_1 ., майор поліції з 19 січня 2016 року звільнений зі служби в поліції згідно з підпунктом 7 пункту 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні, для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складала 11 років 08 місяців 00 днів.
7. Під час звільнення відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, а саме не виплатив одноразову вихідну допомогу, у зв`язку з чим ОСОБА_1 18 березня 2016 року звернувся із відповідною заявою до ГУ НП.
8. ГУ НП області 06 квітня 2016 року на адресу позивача направило відповідь про розгляд вказаного звернення, в якій зазначило, що у зв`язку з втратою чинності Закону України "Про міліцію", реформуванням органів внутрішніх справ та набуттям чинності 07 листопада 2015 року Закону України від 02 липня 2015 року №580-VІІІ "Про Національну поліцію", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів національної поліції України та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України" на момент надання відповіді скасовано дію штатної структури колишнього Управління МВС України в Івано-Франківській області, затверджено тимчасовий штат Головного управління Національної поліції, працюють ліквідаційні комісії. Відповідач повідомив, що після завершення таких перетворень, затвердження кінцевого штатного розпису та врегулювання МВС України нормативно-правових актів будуть відомі підстави і методика розрахунку. Надалі порушене позивачем питання буде детально розглянуте та вирішене в установленому законодавством порядку.
9. На картковий рахунок позивача 13 травня 2016 року зараховано 15236,72 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні з Національної поліції України.
10. Згідно з довідкою відділу фінансового забезпечення бухгалтерського обліку ГУ НП від 21 січня 2016 року № 431, середньоденне грошове утримання ОСОБА_1 за листопад-грудень 2015 року становило 255,73 грн.
11. Таким чином, судом першої інстанції установлено, що середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільнені позивача становить 19691,21 грн., виходячи з такого розрахунку: 77 робочих днів затримки виплати (період з 20.01.2016 по 12.05.2016) х 255,73 грн. (розмір середньоденного грошового утримання) = 19691,21 грн.
12. Вважаючи, що відповідач порушив строк виплати вихідної допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
13. Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач здійснив виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні 13 травня 2016 року (внаслідок відсутності фінансування), у той час, як позивач звільнений зі служби в поліції 19 січня 2016 року і цей день був його останнім робочим днем. Таким чином, суди дійшли висновку про наявність у відповідача обов`язку щодо виплати позивачу середнього заробітку за період з 20 січня 2015 року по 12 травня 2016 року з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".
14. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції вказав, що, оскільки спеціальними нормами, які регулюють трудові відносини працівників Національної поліції, не передбачено відповідальності органу Національної поліції за несвоєчасне проведення розрахунку, суд першої інстанції правильно застосував положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. ГУ НП у своїй касаційній скарзі зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги позивачу була передчасною та безпідставною, а отже і немає підстав стверджувати про затримку фактичного розрахунку.
16. Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано до спірних відносин положення КЗпП України, тоді як застосуванню підлягають виключно норми спеціального законодавства.
17. Стверджує, що чинним законодавством передбачено стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто заробітної плати, а не одноразової грошової допомоги, яка виплачується один раз і не є складовою заробітної плати.
18. У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.