ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа №760/1904/17
адміністративне провадження №К/9901/13159/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Ісаєнко Ю. А., судді: Земляна Г. В., Мельничук В. П.) від 04 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа - Одеський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа - Одеський обласний військовий комісаріат, у якому просив: визнати протиправними дії Міноборони щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Постанова КМУ № 975) та ст. 16 - 163 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII); стягнути з Міноборони на користь позивача одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до ст. 16- 163 Закону № 2011-XII та Постанови КМУ № 975 у сумі 823 146 грн.
Солом`янський районний суд м. Києва рішенням від 29 травня 2018 року позов задовольнив частково. Визнав неправомірною бездіяльність Міноборони щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі встановлення ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Зобов`язав Міноборони розглянути подані ОСОБА_1 документи для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІI групи, що настала внаслідок виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Постанови КМУ № 975 і ст. 16- 163 Закону № 2011-XII, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Міноборони оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року апеляційна скарга була залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору за подання апеляційної скарги та надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням належних та допустимих доказів в підтвердження пропуску строку протягом 10 днів з моменту отримання ухвали.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 березня 2019 року відмовив Міноборони у відкритті апеляційного провадження у цій справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Приймаючи вказане судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем пропущено строк на апеляційне оскарження, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято 29 травня 2018 року, однак апеляційна скарга Міноборони подана лише 22 грудня 2018 року. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки недотримання порядку звернення чи допущення процесуальних помилок при первинному зверненні з апеляційною скаргою не може бути достатньою підставою для поновлення строку на таке оскарження.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, Міноборони звернулося до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2019 року, і направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційним судом не було враховано поважність причин пропуску вказаного строку, зокрема те, що 22 грудня 2018 року відповідач вдруге звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з такою апеляційною скаргою, а вперше він звернувся у жовтні 2018 року, однак його скарга була повернута цим же судом ухвалою від 06 листопада 2018 року. Скаржник стверджує, що на час першого звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції Міноборони було позбавлено можливості сплатити судовий збір за її подання, а також вчасно виконати вимоги ухвали суду в частині сплати судового збору, що і стало підставою для повернення апеляційної скарги. Також скаржник посилався на те, що на виконання ухвали від 16 січня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху ним були усунені її недоліки, а саме: надано платіжне доручення від 07 лютого 2019 року № 248/293 про сплату судового збору. Крім того, відповідач вважає, що ним вчинено всі можливі та залежні від нього дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо сплати судового збору. В свою чергу, сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.