ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2020 року
Київ
справа №570/3462/16-а
адміністративне провадження №К/9901/12470/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2016 року (суддя Коробов С. О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року (судді: Мацький Є. М., Євпак В. В., Шидловський В. Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання дій протиправними та стягнення заробітної плати,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправним дії щодо припинення виплати середнього заробітку, як мобілізованому; змінити дату звільнення з роботи з посади Олександрійського сільського голови з 20 листопада 2015 року на 13 липня 2016 року; стягнути з Олександрійської сільської ради Рівненського району на його користь середній заробіток, як мобілізованому за період з 20 листопада 2015 року по день демобілізації 13 липня 2016 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача звільнено з посади голови Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області на підставі пункту 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у зв`язку із закінченням строку повноважень під час проходження ним військової служби, однак, на переконання позивача його можна було звільнити лише після демобілізації, тобто з 13 липня 2016 року. У зв`язку із вказаними порушеннями, позивач просить визнати дії відповідача щодо звільнення його з роботи 20 листопада 2015 року та припинення виплати середнього заробітку, як мобілізованому з 21 листопада 2015 року протиправиними.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано дії Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи 20 листопада 2015 року та припинення виплат йому середньомісячного заробітку як мобілізованому з 21 листопада 2015 року неправомірними; змінено дату звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади Олександрійського сільського голови Рівненського району Рівненської області 20 листопада 2015 року на 13 липня 2016 року; стягнуто з Олександрійської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток як мобілізованому за період з 21 листопада 2015 року по день демобілізації 13 липня 2016 року в сумі 46543,49 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_1 звільнений з посади сільського голови на час проходження військової служби у зв`язку із мобілізацією на особливий період і повноваження сільського голови не виконував, однак згідно чинного законодавства за ним до дня демобілізації повинний зберігатися середній заробіток і лише на наступний день після демобілізації він повинен бути звільнений із посади сільського голови. Тому суди дійшли висновку, що дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 20 листопада 2016 року є неправомірними, оскільки день фактичної демобілізації позивача 12 липня 2016 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовні вимоги повністю.
Скаржник вказує на те, що ОСОБА_1 працював на виборній посаді, а тому гарантії зі збереження місця роботи працівнику виконуються тільки в межах строку дії такого договору. На дату відкриття першої сесії новообраної ради повноваження сільського голови ОСОБА_1 припинилися і його звільнено відповідно до чинного законодавства.
Скаржник зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду відповідно до статті 99 КАС України.
Позиція інших учасників справи.
Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання дій протиправними та стягнення заробітної плати.
15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду.
На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, дану касаційну скаргу разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційні провадження №К/9901/12470/18 (адміністративна справа №570/3462/16-а) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Білоуса О. В., суддів: Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року № 560/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 січня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Скаржник 10 лютого 2020 року подав клопотання про розгляд касаційної скарги без його участі. У судове засідання скаржник не з`явився
Позивач 11 лютого 2020 року подав клопотання про розгляд касаційної скарги без його участі. У судове засідання позивач не з`явився.
Згідно приписів частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій; 4) перегляду рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи клопотання сторін про розгляд справи без їх участі суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
Рішенням Олександрійської сільської ради від 27 травня 2015 року №966 позивач увільнений від виконання обов`язків Олександрійського сільського голови на час проходження військової служби у зв`язку із мобілізацією на особливий період. З часу призову у зв`язку із проходження військової служби відповідачем ОСОБА_1 виплачувалася заробітна плата за посадою відповідно до гарантій, встановлених чинним законодавством України.
20 листопада 2015 року відповідач звільнив ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у зв`язку із закінченням строку повноважень.
Позивач, вважаючи наказ про звільнення протиправним, звернувся з цим позовом до суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставою для припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Частиною другою статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачає, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються, зокрема, гарантіями, передбаченими частинами 3,4 статті119 КЗпП України.
Статтею 119 КЗпП України (на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Гарантії, визначені у частинах третій та четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров`я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради України і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.