ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа №826/23240/15
адміністративне провадження №К/9901/15667/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/23240/15
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київський міський військовий комісаріат (далі - Київський міськвійсккомат), про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міноборони
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2017, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Добрянської Я.І., суддів Федорчука А.Б., Кузьменка В.А. та
ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., -
І. РУХ СПРАВИ
1. 05.10.2015 ОСОБА_1 звернувся до Міноборони з позовом, в якому просив:
визнати неправомірними дії Міноборони щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) на дату настання інвалідності ІІ групи - 10.11.2014;
зобов`язати Департамент фінансів Міноборони нарахувати та сплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму в порядку та на умовах, визначених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок № 975).
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що йому було протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, оскільки на момент встановлення такої групи інвалідності та звернення за призначенням та виплатою цієї допомоги положеннями статей 16-16-3 Закону № 2011-XII та Порядку № 975 була передбачена її виплата.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017, частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправною бездіяльність Міноборони щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав ІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби у відповідності до положень Порядку № 975;
зобов`язав Міноборони розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Порядку № 975;
в задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
3. 14.08.2017 Міноборони звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2017, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04.09.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
5. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
6. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
7. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Суди встановили, що 22.02.1999 ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби під час участі у бойових діях у складів миротворчих сил ООН, про що медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) складено довідку від 22.02.1999 серії КИЕ-1 № 037130.
З 05.11.2014 позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби, що засвідчується довідкою до акта огляду МСЕК від 10.11.2014 серії АВ № 0082781.
28.11.2014 ОСОБА_1 звернувся до Київського міськвійськкомату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975.
30.12.2014 Київський міськвійськкомат листом № 9430 на адресу Департаменту фінансів Міноборони направив висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1
03.04.2015 листом № 2888 Київський міськвійськкомат повідомив позивача про рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки вперше інвалідність позивачу була встановлена у 1999 році.
Вважаючи такі дії Міноборони щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції виходив із того, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з її проходженням, виникає саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, в даному випадку, саме з моменту встановлення інвалідності - 05.11.2014, тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядком № 975. А оскільки, звернення позивача Міноборони не розглянуло по суті та відповідного рішення не прийнято, то у даному випадку наявні підстави зобов`язати Міноборони розглянути заяву позивача з прийняттям відповідного рішення в порядку, передбаченому Порядком № 975.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга Міноборони мотивована, зокрема, тим, що позивачем не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. До того ж, позивачу було встановленого вищу (ІІ) групу інвалідності в понад дворічний термін з часу первинного встановлення (ІІІ) групи інвалідності, тому не має правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суду заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про таке.
12. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ .
14. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ.
15. З набранням чинності Законом № 2011-ХІІ та на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності діяла редакція статті 16 цього Закону, відповідно до якої, військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
16. Законом України від 03.11.2006 № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" (далі - Закон № 328-V) статтю 16 Закону № 2011-ХІ викладено в новій редакції, яка діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014, та якою було введено поняття "одноразова грошова допомога".
17. Законом України від 04.07.2012 № 5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності 01.01.2014 статтю 16 Закону 2011-ХІ викладено в новій редакції та доповнено статтями 16-1-16-4.
18. Ця редакція діяла на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
19. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ України виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
20. Так, відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
21. Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час звернення до відповідача за призначенням одноразової грошової допомоги) така допомога призначалась і виплачувалась у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;