ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа №497/1830/16-а
касаційне провадження №К/9901/45280/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області на постанову Болградського районного суду Одеської області від 24.11.2016 (головуючий суддя: Раца В.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 (головуючий суддя: Бойко А.В., судді: Танасогло Т.М., Яковлєв О.В.) у справі №497/1830/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання призначити пенсію за віком,
В С Т А Н О В И В:
В вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області (далі - УПФУ в Болградському районі Одеської області або відповідач), в якому просив:
визнати неправомірними дії УПФУ у Болградському районі щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до статей 55, 57 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII);
скасувати рішення комісії для розгляду спірних питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії, відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення УПФУ у Болградському районі від 23.08.2016 №23 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796-XII;
зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 55 Закону №796-XII з дня виникнення права на пенсію - 27.05.2016 та вчинити дії по виплаті нарахованих сум відповідно до статті 57 цього Закону.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має право на отримання пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, оскільки з 02.07.1986 по 30.10.1986 брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження, про що ним були надані управлінню відповідні підтверджуючі документи.
Постановою Болградського районного суду Одеської області від 24.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. При вирішенні цього спору суди врахували правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постановах від 21.11.2006 у справі №21-1048во06 та від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Скаржник зазначив, що безпосередня участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження документально не підтверджена, оскільки відсутні відомості про місце дислокації військової частини та місце несення служби, дні виїзду в зону відчуження, а також інформація щодо здійснення додаткової оплати праці. Також скаржник вказав на те, що у посвідченні учасника ліквідації аварії на ЧАЕС відсутня дата його перереєстрації, а тому таке вважається недійсним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.03.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Позивач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та віднесений до 2-ї категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_1 від 11.11.2005, виданим Одеською обласною державною адміністрацією.
Також судами встановлено, що позивач з 03.07.1986 (наказ №157 від 04.07.1986) по 26.10.1986 (наказ № 284 від 29.10.1986) приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини 3217, місце несення служби - зона відчуження, до опромінення - 5,1 рентген, що підтверджується інформацією, зазначеною у архівній довідці №770 від 28.09.2015, виданій Центральним архівним відділом Національної гвардії України.
27.05.2016 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до вимог статті 55 Закону №796-ХІІ.
06.06.2016 відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом №697, про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
В подальшому, відповідачем 23.08.2016 прийнято рішення №23, яким вирішено:
скасувати раніше прийняте рішення від 06.06.2016 (протокол №697) про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ;
відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку із відсутністю первинних документів, по яким необхідно визначити право на пенсію.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.