ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2020 року
Київ
справа №816/4603/14
адміністративне провадження №К/9901/23261/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали заяви Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 у справі №816/4603/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2014 №0024811701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у розмірі 620325грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015, адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 касаційну скаргу ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області відхилено, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області звернулась з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 до Верховного Суду України. У заяві про перегляд відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2014, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду України від 13.03.2017 провадження у справі №816/4603/14 за заявою ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 відкрито.
У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховний Суд України передав заяву ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03.02.2020 матеріали адміністративної справи прийнято до провадження та призначено розгляд справи за заявою ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 у справі №816/4603/14 у порядку письмового провадження на 04.02.2020.
Відповідно до частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування вимог заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 вказує на неоднакове застосування до правовідносин норм пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Зокрема, зазначає, що предметом адміністративного спору є правомірність формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Калина". Відповідач вважає, що судом касаційної інстанції не враховано доводи податкового органу щодо невідповідності наданих позивачем документів, вимогам податкового законодавства.
На підтвердження мотивів перегляду вказаної ухвали суду касаційної інстанції ДПІ у місті Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 у справі №2а-5686/12/1070. Зокрема, відповідач вважає, що у цій справі касаційний суд по іншому, ніж в оскаржуваному рішенні застосував пункт 44.1 статті 44, пункти 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Як вбачається, у даній справі судами встановлено, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань правомірності декларування показників податкових зобов`язань та податкового кредиту за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Калина" прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2014 №0024811701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 620325грн.
Податковий орган посилався на те, що позивач не надав на перевірку подорожні листи, документи на підтвердження транспортування, отримання товару, договори на придбання, акти приймання-передачі дизельного пального, а надані на перевірку акти здачі-приймання послуг не містять конкретизованої інформації про вид транспортно-експедиційних послуг. Крім того, відповідач вказував про наявність акту Полтавської ОДПІ Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Калина" з питань правомірності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість. Зокрема, щодо укладення ПП "Калина" нікчемних правочинів та ведення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016 залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.