ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2020 року
Київ
справа №810/4431/14
касаційне провадження №К/9901/5527/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області (далі - Інспекція) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 (суддя - Спиридонова В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 (головуючий суддя - Безименна Н.В., судді - Аліменко В.О., Бєлова Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркабель Київ" (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2013 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0000192301, № 0000172301 та № 0000182301.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ТОВ "Енергокабель" щодо придбання товарів (катанки мідної та витратних матеріалів для виробництва КПП) підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; придбані у зазначеного постачальника товари були використані Товариством у виробничих цілях та реалізовані іншим суб`єктам господарювання, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами; Інспекцією не досліджувались фактичні обставини здійснення господарських операцій, а використано лише інформацію, яка не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 17.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 06.08.2013 № 0000192301, № 0000172301 та № 0000182301.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ТОВ "Енергокабель" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, та показами директора ТОВ "Енергокабель", наданими у судовому засіданні, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товари були використані Товариством у виробничих цілях та реалізовані іншим суб`єктам господарювання; незважаючи на описку у зазначенні продавцем (ТОВ "Енергокабель") номеру договору 04021 замість 04022, оплата за такими операціями Товариством здійснювалась як оплата за договором № 04022, з урахуванням того, що така описка була виправлена шляхом укладення сторонами додаткової угоди, а також зважаючи на те, що інших договорів між Товариством та ТОВ "Енергокабель" укладено не було; висновки акту Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.05.2013 № 2126/22-3/38010078/90 не можуть бути належними доказами у даній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні Товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.02.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що згідно акту Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.05.2013 № 2126/22-3/38010078/90 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Енергокабель" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Стоун" за період з 01.04.2012 по 30.06.2012", яким встановлено по ТОВ "Енергокабель" ознаки фіктивності та, як наслідок, укладання правочинів з ознаками нереальності їх здійснення, а саме - оскільки ТОВ "Енергокабель" у період з квітня 2012 року по липень 2012 року не здійснювало операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-постачальників та, відповідно, подальша їх реалізація на адресу Товариства за відповідні періоди не здійснювалась.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.02.2020 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 04.02.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Енергокабель" за квітень 2012 року - липень 2012 року, результати якої були оформлені актом від 15.07.2013 № 7/22-03/32739864, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 8426965,00 грн. (у тому числі: за 2 квартал 2012 року - 6283656,00 грн., за 3 квартал 2012 року - 2143309,00 грн.); пункті 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (р. 25 декларацій), на загальну суму 6556660,00 грн. (у тому числі: за квітень 2012 року - 860399,00 грн., за травень 2012 року - 3436753,00 грн., за червень 2012 року - 348624,00 грн., за липень 2012 року - 1910884,00 грн.), та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р. 19 декларацій) на загальну суму 1367626,00 грн. (у тому числі: за квітень 2012 року - 641370,00 грн., за червень 2012 року - 595893,00 грн., за липень 2012 року - 130363,00 грн.).
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, вартість товарів, придбаних у ТОВ "Енергокабель", а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: актом Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 24.05.2013 № 2126/22-3/38010078/90 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Енергокабель" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Стоун" за період з 01.04.2012 по 30.06.2012" встановлено відсутність об`єктів оподаткування податком на додану вартість, відсутність законодавчих підстав для формування податкового зобов`язання та податкового кредиту у ТОВ "Стоун" та, відповідно, відсутність у ТОВ "Енергокабель" законодавчих підстав для формування податкового кредиту по ТОВ "Стоун" на суму 1067949,00 грн. та, відповідно, формування податкового зобов`язання ТОВ "Енергокабель" по ланцюгу постачання покупцям товарів, які були придбані ТОВ "Енергокабель" у ТОВ "Стоун" на суму 1078680,00 грн., у зв`язку з тим, що ТОВ "Стоун" сформувало податкове зобов`язання шляхом маніпулювання подачі податкової звітності невідомими особами, які не є посадовими особами ТОВ "Стоун", а ТОВ "Енергокабель" не надало до перевірки документів, що свідчать про правомірність проведених операцій купівлі-продажу та є підтвердженням здійснених господарських операцій по ланцюгу постачання ТОВ "Стоун" - ТОВ "Енергокабель" - Товариство; оскільки ТОВ "Енергокабель" у період з квітня 2012 року по липень 2012 року не здійснювало операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-постачальників та, відповідно, подальша їх реалізація на адресу Товариства за відповідні періоди не здійснювалась; за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість за наявності формально складених або недостовірних документів або сплати грошових коштів.
На вказаний акт перевірки Товариством були подані заперечення, за результатом розгляду яких висновки акта перевірки були залишені без змін.
На підставі висновків вказаного акта перевірки 06.08.2013 Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000172301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на 10533706,00 грн., у тому числі: 8426965,00 грн. - за основним платежем, 2106741,00 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000192301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 9834990,00 грн., у тому числі: 6556660,00 грн. - за основним платежем, 3278330,00 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000182301, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1367626,00 грн. (у тому числі: за квітень 2012 року - 641370,00 грн., за червень 2012 року - 595893,00 грн., за липень 2012 року - 130363,00 грн.).
Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались Товариством в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Положеннями підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.