ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа №753/586/17
адміністративне провадження №К/9901/22050/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 753/586/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Київський міський військовий комісаріат (далі - Київський міськвійсккомат), про визнання протиправними дій щодо непризначення одноразової грошової допомоги, зобов`язання призначити і виплати одноразову грошову допомогу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міноборони
на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 14.03.2017, ухвалену у складі головуючого судді Комаревцевої Л.В. та
постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Оксененка О.М., суддів Губської Л.В., Федотова І.В., -
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Міноборони щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку настанням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок № 975) та статей 16 - 16-3 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII);
зобов`язати Міноборони здійснити нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертизи (далі - МСЕК) - 25.05.2015, тому, на його думку, він має право на одноразову грошову допомоги, а відповідач при розгляді його заяви про її нарахування та виплату повинен був враховувати Порядок № 975, а не Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 (далі - Порядок № 499).
2. Дарницький районний суд міста Києва постановою від 14.03.2017 задовольнив позовні вимоги.
3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.06.2017 скасував постанову суду першої інстанції, ухвалив нову, якою частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправними дії Міноборони щодо повернення до Київського обласного військового комісаріату на доопрацювання документів ОСОБА_1 згідно з Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби від 19.08.2016 №72;
визнав протиправним та скасував рішення Міноборони від 19.08.2016 № 72, ухвалене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби щодо повернення на доопрацювання документів на ім`я ОСОБА_1 на адресу Київського обласного військового комісаріату;
зобов`язав Міноборони розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду II групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до статті 16 Закону № 20ІІ-ХІІ та Порядку №975, та прийняти рішення за наслідками розгляду у відповідності до вимог чинного законодавства;
в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовив.
4. 13.07.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Міноборони, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 14.03.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, ухвалити нову - про відмову у задоволенні позовних вимог.
5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.09.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.
6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
7. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Суди встановили, що позивач з 14.11.1986 по 13.11.1988 проходив військову службу в Збройних силах, в тому числі приймав участь у бойових діях у Демократичній республіці Афганістан в період з 20.05.1987 по 28.05.1988, де отримав множинне вогнепальне осколкове поранення, з мінно-вибуховою травмою, закриту черепно-мозкову травму - з контузією головного мозку. 13.11.1988 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби.
Згідно із випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії 10 ААА № 809072 позивачу з 14.05.2013 було встановлено III групу інвалідності з терміном до 01.06.2015, у зв`язку із пораненням, МВТ, ЗЧМТ - контузія головного мозку, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно із довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0432044, позивачу було встановлено II групу інвалідності з 19.05.2015 по 01.06.2017, у зв`язку із зв`язку із пораненням, МВТ, ЗЧМТ - контузія головного мозку, захворюваннями, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Також встановлено, що у рішенні Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 11.04.2013 №862 зафіксовано, що отримані позивачем поранення, МВТ, ЗЧМТ - контузія головного мозку і захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 21.01.2013 № 134/ж засвідчено, що в діях позивача відсутнє протиправне діяння на момент отримання поранення (контузії).
У травні 2016 року позивач звернувся до Київського міськвійськкомату із заявою про виплату одноразової допомоги.
Листом від 30.06.2016 №ВсЗ/2150 Київський міськвійськкомат повідомив позивача про те, що за наслідками розгляду документів відповідно до Протоколу від 19.08.2016 № 72, затвердженого Міністром оборони України 21.08.2016, комісія дійшла висновку про необхідність повернення наданих документів на доопрацювання.
Згідно із Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016 № 72, документи позивача були повернуті на доопрацювання, оскільки в них немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 499.
Вважаючи таке повернення документів проторованим позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що IІ група інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов`язків військової служби, позивачу була встановлена 19.05.2015, тому Міноборони при вирішенні питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинно було керуватися пунктом 6 Порядку № 975. Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була призначена та виплачена у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. А твердження відповідача щодо непризначення одноразової грошової допомоги за відсутності підтверджуючих медичних документів є безпідставними, приймаючи до уваги наявність довідки МСЕК про встановлення позивачу II групу інвалідності з 19.05.2015 по 01.06.2017, висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 25.01.2013 № 134 про наявність поранень, які отримані в період проходження служби.
11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що отримавши висновок Київського облвійськкомату з доданими документами щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідач, розглянувши документи, зобов`язаний був прийняти рішення або про призначення такої допомоги або рішення про відмову у її призначенні, яке може бути предметом оскарження у суді. Проте, ці вимоги відповідачем не були виконані, відповідач направив заяву позивачу на доопрацювання, що нормами чинного законодавства України не передбачено, а тому повернення Міноборони документів позивача на доопрацювання суперечить зазначеним вище вимогам закону.
Також, суд апеляційної інстанції вказав на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов`язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.
При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться у залежність від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
12. Касаційна скарга Міноборони мотивована, зокрема, тим, що позивач проходив строкову військову службу, тому на нього не може поширюватись приписи підпункту 2 пункту 2 Порядку № 499. При цьому у даному випадку були відсутні документи, які б підтвердили факт настання захворювання, що мало місце в період проходження військової служби. До того ж, позивачу було встановленого вищу (ІІ) групу інвалідності в понад дворічний термін з часу первинного встановлення (ІІІ) групи інвалідності, тому не має правових підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суду заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про таке.
14. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ .
16. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ.